Історія повернення
Мій сусід з Таїрова, колишній танкіст Макс, повернувся додому три місяці тому. Коли зустрічаю його у дворі, помічаю — відверто тяжко йому. Не тільки фізично, хоча контузія дається взнаки. Найбільше — морально. Війна забрала друзів і роки життя, а на поверненні він зіткнувся з безліччю бюрократичних перешкод.
— Вчора прийшов у поліклініку на Космонавтів, — каже Макс, куриво в руках ледь помітно тремтить. — Черга на два тижні вперед, бо нема спеціаліста. А мені зараз треба.
Історія Макса — одна з тисяч по всій Одесі. За даними міського департаменту соціального захисту, зараз в Одесі офіційно зареєстровано близько 12 тисяч ветеранів. Реальна цифра, впевнений, значно більша.
Урядові рішення та підтримка
Тому нові урядові рішення щодо підтримки ветеранів, які нещодавно ухвалили, для нашого міста особливо актуальні. Вони стосуються практично всіх сфер — від медицини до фінансів.
Ще моя бабуся, яка все життя пропрацювала в порту, казала: “Олежику, підтримка держави — це добре, але найважливіша підтримка твоїх сусідів”. Здається, це розуміють і в уряді. Програми психологічної адаптації ветеранів передбачають не тільки індивідуальну роботу з психологами, але й створення спеціальних просторів, де побратими можуть зустрічатися, спілкуватися, підтримувати один одного.
Ветеранські простори
В Одесі такий ветеранський простір вже працює на Пастера, але зовсім скоро їх буде більше. За інформацією від міської ради, до кінця року планують відкрити ще два — на Котовського та Таїрово. Вже виділені приміщення, починається ремонт.
— Коли повернувся, два місяці з квартири майже не виходив, — розповідає мені Сергій, ветеран з Фонтану. — Потім хлопці затягнули до ветеранського хабу, почав поступово приходити до тями. Там розумієш, що ти не один такий.
Фінансова підтримка
Пам’ятаю, як мій дід розповідав про афганців, яким доводилося місяцями оббивати пороги кабінетів. Схоже, що цього разу уряд намагається вирішити проблему системно. Одне з рішень — знижка на автоцивілку. Ветерани отримають 50% знижку на обов’язкове страхування автомобілів.
Для Одеси з її транспортними проблемами це особливо важливо. Багато хлопців повертаються і пересідають за кермо, працюють в таксі чи кур’єрській доставці.
— Звичайно, це допомога, — каже мені таксист Андрій, який півтора року провів на передовій. — У мене машина — єдиний спосіб заробітку. Будь-яка економія має значення.
Медичне забезпечення
Окрема історія — медичне забезпечення. Тут уряд пропонує повну оплату лікування бойових травм і поранень. В Одеському військовому госпіталі, куди я часто навідуюсь до знайомих, лікарі підтверджують — ситуація з постачанням ліків покращилася, але багато чого все ще купується за волонтерські кошти.
— Важливо, щоб за красивими рішеннями стояли реальні механізми, — каже мені Олена, волонтерка з організації “Одеса для героїв”. — Ми досі возимо в госпіталь антибіотики та знеболювальне, хоча офіційно все має бути безкоштовно.
Соціальна адаптація
На Молдаванці, де я виріс, уже створили перший у місті ветеранський хаб у колишньому будинку культури. Щодня туди приходять десятки хлопців. Проводять майстер-класи, зустрічі з психологами, допомагають з працевлаштуванням. Але найважливіше, що кажуть самі ветерани, — це можливість бути серед своїх.
— Тут ніхто не дивиться косо, коли здригаєшся від гучного звуку, — говорить Володимир, морпіх з 36-ї бригади. — Не треба пояснювати, чому тобі важко. Всі розуміють без слів.
Комунальні пільги
Ще один важливий аспект урядових рішень — пільги на комунальні послуги. Для Одеси з її специфічними проблемами опалення це критично важливо. Ветерани отримають знижку 50% на комунальні послуги незалежно від площі житла. Раніше існували обмеження — пільга надавалася лише на нормативну площу.
Пам’ять і визнання
Проходячи повз свою стару школу №56 на Молдаванці, помічаю нову табличку — відтепер вона носить ім’я випускника, який загинув на фронті. Схожі меморіальні дошки з’являються по всьому місту. Це важливо для пам’яті, але живим потрібна реальна підтримка.
Земельні ділянки
Зустрічаю на Дерибасівській свого давнього знайомого Ігоря, який нещодавно повернувся з фронту. Розповідає, що зараз оформлює документи на отримання земельної ділянки під будівництво.
— Процес пішов швидше, ніж я очікував, — ділиться він. — Але все одно бюрократії вистачає. Без волонтерів-юристів був би безпорадний у цьому паперовому морі.
За даними Одеської міськради, за останній рік видано понад 800 ділянок для ветеранів та родин загиблих. Це непогано, але черга все ще величезна.
Працевлаштування та перекваліфікація
Уряд також ухвалив рішення щодо пріоритетного працевлаштування ветеранів. Для Одеси з її сезонними заробітками та високим рівнем безробіття це надзвичайно актуально. На місцевому рівні вже працює програма перекваліфікації — ветерани можуть безкоштовно отримати нову професію.
— Після повернення зрозумів, що колишня робота вже не моє, — розповідає Віталій, який до війни працював у порту. — Зараз навчаюся на IT-спеціаліста. Курси безкоштовні, організовані саме для ветеранів.
Одеська підтримка
Одеса, як завжди, знаходить власні шляхи підтримки. На Привозі продавці часто не беруть грошей з хлопців у формі. Ресторатори на Дерибасівській організовують безкоштовні обіди. Перукарні Таїрова пропонують стрижки ветеранам без оплати.
Але системна державна підтримка необхідна, і останні рішення уряду — крок у правильному напрямку. Головне, щоб ці рішення не залишилися на папері, а були реально впроваджені.
Повертаючись додому повз пам’ятник морякам-чорноморцям, помічаю групу молодих військових. Вони щось жваво обговорюють, сміються. І в цьому я бачу найголовніше — здатність жити далі, повертатися до нормального життя.
Наше місто завжди вміло зцілювати рани — і фізичні, і душевні. Адже Одеса — це не тільки море і Потьомкінські сходи, це насамперед люди. І найкраща пільга для ветерана — відчувати, що його цінують і розуміють.
