Синьо-жовтий замайорів над Одесою: свято з присмаком моря і надією на перемогу
Сьогодні вранці був особливий момент. Стою на Думській площі, море людей навколо, а в повітрі – легкий запах моря і ця неповторна одеська ранкова прохолода. Тридцять перший рік як Україна незалежна, а двадцять шостий – як я дихаю цим повітрям. І ось, під звуки гімну, наш синьо-жовтий стяг здіймається над Одесою.
Не можу відвести погляд. Якось особливо він майорить сьогодні, ніби підморгує всім, хто прийшов на церемонію. А прийшло багато – військові, студенти, бабусі з внуками, сім’ї з дітьми. Поруч зі мною стоїть літній чоловік, Михайло Семенович з Молдаванки, руки тремтять, коли прапор піднімається.
“Я ще пацаном був, коли вперше побачив, як підпільно підняли синьо-жовтий на Приморському бульварі в кінці 80-х. Тоді КГБ швидко зняв, а людей забрали”, – ділиться спогадами, не відриваючи очей від полотнища.
Офіційна церемонія
Міський голова під час своєї промови нагадав, що День Державного Прапора – це символ нашої свободи, наша історія і наше майбутнє. Одеса завжди була українською, навіть коли про це не можна було говорити вголос.
“Мій дід розповідав, як у часи окупації тримав маленький жовто-блакитний прапорець у подвійному дні старої шухляди. Казав: “Настане день, коли він майорітиме над всією Одесою”. І ось – майорить”, – каже Тетяна, молода вчителька з ліцею на Таїрова.
Живий ланцюг на Приморському
Після офіційної частини ми з колегою з радіо вирушили на Приморський бульвар, де місцеві активісти організували живий ланцюг. Люди вишикувались від пам’ятника Дюку до Потьомкінських сходів, розгорнувши величезний прапор.
“Коли стоїш отак, з прапором, розумієш – ми всі як нитки цього полотна. Самі по собі слабкі, а разом – непереможні“, – поділилася своїми враженнями Марина, організаторка акції з громадської організації “Одеса українська”.
Особливо зворушливим було бачити наших захисників – військових, які попри все знайшли час прийти на свято. Сержант Віталій, який зараз на ротації, розповів: “На передовій ми часто чіпляємо маленькі прапорці на техніку. Це як шматочок дому, як нагадування, за що ми боремося”.
Святковий концерт
Дитячий хор “Перлина Одеси” виконав “Червону руту” і декілька народних пісень. Голоси юних одеситів лунали над бульваром, зливаючись із шумом моря. Маленька Софійка, яка співала у хорі, сказала мені після виступу: “Коли я виросту, хочу, щоб усі прапори у світі були мирними”.
Фотовиставка “Одеса під синьо-жовтим”
На Грецькій площі розгорнулася виставка фотографій “Одеса під синьо-жовтим”. Тут я зустрів старого знайомого – фотографа Валерія, який десятиліттями знімає наше місто.
“Ось, дивіться, – показує він на знімок 1991 року, – це перше офіційне підняття українського прапора в Одесі. А поруч – фото 2022, лютий, люди з прапорами на Потьомкінських сходах. Між цими знімками – ціла епоха.”
Валерій розповідає, що на початку 90-х багато хто скептично ставився до української символіки, але одесити швидко зрозуміли: їхнє місто – невід’ємна частина України.
Прогулянка святковим містом
Після церемонії я пройшовся Дерибасівською. Майже на кожному кафе, ресторані, магазині – синьо-жовті стрічки. У вітринах – вишиванки, патріотичні сувеніри. Одеса, яка завжди славилась своїм особливим гумором і характером, сьогодні показує, що вона – українська до кісток.
На розі Дерибасівської і Преображенської зустрів старого вуличного музиканта дядю Жору, який грав на скрипці “Ой у лузі червона калина”. Перехожі кидали гроші у футляр від інструмента, багато хто підспівував.
“Шо я вам скажу, – мовив він, переводячи подих між мелодіями, – наша Одеса пережила багато прапорів над собою. Але цей, синьо-жовтий – він наш, рідний. Як море і сонце, як небо над Одесою.”
Символ української Одеси
День Державного Прапора – це не просто офіційна дата. Для одеситів це день, коли особливо гостро відчуваєш, що бути українцем – це гордість. І що прапор – це не просто шматок тканини, а символ, за який сьогодні наші хлопці й дівчата віддають найдорожче.
Коли церемонія завершилась, і люди почали розходитись, я ще довго стояв, дивлячись, як майорить прапор над будівлею мерії. З Потьомкінських сходів відкривався вид на порт, де теж майоріли синьо-жовті стяги. Одеса сьогодні особливо красива у своїх національних кольорах.
