Вшанування героїв Одеса 2024: церемонія на Біржовій площі
Вчора на Біржовій площі було не протовхнутися. Сотні одеситів прийшли вшанувати пам’ять наших захисників. Я й сам не міг пропустити цю подію — це вже стало для мене особистою традицією. Щоразу, коли проходжу повз пам’ятник на Біржі, згадую діда, який розповідав, як після війни тут збиралися ветерани.
Сьогодні історія повторюється, але вже з новими героями. Серед присутніх — багато молоді, школярів, студентів. Поруч зі мною стояла жінка з маленьким хлопчиком, років шести. Малий тримав у руках паперовий літачок із написом “Дякую”. Коли почалася хвилина мовчання, він підняв голову до неба і випустив літачок.
— Це для тата, — шепнув хлопчик матері. І від цих слів у мене перехопило подих.
Освітяни та молодь на церемонії
Марина Петренко, вчителька 117-ї школи, привела на церемонію цілий клас. «Діти мають знати своїх героїв. Це не просто урок історії, це урок життя», — розповіла вона мені після церемонії. Її учні підготували листи для військових, які зараз передадуть на передову.
Серед присутніх я помітив Віктора Самойленка, ветерана АТО, якого знаю ще з репортажів 2014-го.
«Знаєш, Олег, найважливіше — не забувати. Бо поки ми пам’ятаємо, наші побратими живі», — сказав він, міцно потиснувши мені руку.
Вшанування пам’яті загиблих
На площі встановили стенди з фотографіями загиблих воїнів. Біля кожного — свіжі квіти і свічки. Я зупинився біля портрета Максима Кузьміна, з яким колись навчався в університеті. Ніколи не думав, що доведеться писати про нього в такому контексті.
До офіційної частини церемонії долучилися представники міської влади. Очільник міста у своєму виступі підкреслив, що Одеса ніколи не забуде своїх героїв, а їхні імена навічно будуть вписані в історію міста.
«Наше місто завжди славилося своїм характером. І сьогодні цей характер проявляється у мужності наших захисників», — сказав він.
Зворушливі моменти церемонії
Після офіційних промов виступив військовий хор. Їхнє виконання «Пливе кача» змусило багатьох присутніх витирати сльози. Я помітив старого чоловіка, який стояв осторонь. Він тримав у руках фотографію молодого хлопця у військовій формі.
— Це мій онук, — пояснив він, помітивши мій погляд. — Три місяці як загинув під Бахмутом. Був командиром взводу.
Я не знав, що сказати. Іноді слова безсилі. Просто потиснув йому руку.
Особливо зворушливим моментом стало запалення лампадок. Вздовж всієї площі вишикувалися діти з Пласту, створивши живий коридор світла. З настанням сутінків це виглядало по-особливому символічно.
Волонтерські ініціативи
Валентина Скрипник, голова ГО «Матері Одеси», розповіла мені, що подібні заходи проводяться регулярно, але цьогорічна акція зібрала рекордну кількість людей.
«Це говорить про те, що одесити не байдужі. І з кожним днем таких людей стає все більше», — переконана вона.
На Соборній площі, яка знаходиться неподалік, волонтери організували збір коштів для плетіння маскувальних сіток. Там я зустрів своїх старих знайомих з волонтерського центру «Одеса для ЗСУ».
Андрій Ковальчук, координатор центру, показав мені фото з передової, де наші захисники тримають в руках листи від одеських школярів.
«Коли отримуєш такі фото, розумієш, що все недарма. Для хлопців це дуже важливо — відчувати підтримку рідного міста», — поділився він.
Завершення церемонії
Церемонія тривала близько двох годин. Поступово люди розходилися, але багато хто залишався — щоб запалити свічку, покласти квіти або просто постояти в тиші.
Повертаючись додому через Міський сад, я зустрів групу підлітків. Вони жваво обговорювали побачене на церемонії. І в цей момент я відчув, що, попри все, Одеса не просто виживе — вона переможе. Бо місто, яке пам’ятає своїх героїв, непереможне.
