Орден Ярослава Мудрого Роман Шварцман отримав в Одесі
Пам’ятаю, як малим пацаном бігав Молдаванкою і чув від бабусі: “Дивись, Олежик, ось іде пан Шварцман – людина-легенда“. Тоді я не розумів, чому літній чоловік з акуратною борідкою викликає таку повагу. Минуло більше двадцяти років, і вчора я на власні очі побачив, як президент України вручив Роману Шварцману орден Ярослава Мудрого V ступеня.
Церемонія нагородження
Церемонія відбулась у нашому Літературному музеї – місці, яке для багатьох одеситів давно стало символом культурного життя міста. Був теплий осінній день, музейний дворик наповнився людьми – від поважних сивочолих професорів до молодих студентів-істориків. Президент особисто прибув до Одеси, щоб відзначити заслуги нашого видатного земляка.
“Такі люди, як Роман Маркович, – це жива історія нашого міста і всієї України”, – сказав мені Віктор Степанович, мій сусід з Пересипу, який прийшов на церемонію попри свої 82 роки. “Він зберіг і передав нам пам’ять, яку інші хотіли стерти”.
Особистість Романа Шварцмана
Роман Шварцман – особистість унікальна для Одеси. Він пережив Голокост, війну, радянські часи і весь цей час невтомно збирав, документував і поширював правдиву історію про трагедію єврейського населення під час окупації. Його внесок у створення меморіальних комплексів і музейних експозицій неможливо переоцінити.
“Я прийняв цю нагороду не для себе, а для всіх, хто не дожив до цього дня”, – сказав пан Шварцман тремтячим від хвилювання голосом. Зал завмер, коли він розповідав про свою родину, про рідних, яких втратив. І я помітив сльози на очах багатьох присутніх.
Моя колега Софія з “Думської” згадала, як брала інтерв’ю у пана Романа минулого року: “Він знає таке, чого немає в жодних книжках. Його пам’ять – це наше багатство”.
Реакція громади
Після офіційної частини багато людей підходили до Шварцмана – потиснути руку, подякувати. Серед них була Олена Петрівна, вчителька історії з ліцею на Фонтані, яка привела своїх учнів: “Діти мають бачити справжніх героїв, а не тільки в інтернеті їх шукати”.
Міський голова, який також був присутній на церемонії, анонсував, що ім’я Романа Шварцмана буде увічнено в назві однієї з вулиць у центрі міста. “Це правильно, – поділився зі мною думкою Григорій, активіст з Таїрова. – Наше місто повинне пам’ятати своїх справжніх героїв”.
Повертаючись додому трамваєм №5, я розговорився з бабусею Раїсою, яка їхала з Пересипу. “А я його пам’ятаю ще молодим, – сказала вона. – Такий красень був! І завжди з книжкою”. Слухаючи її розповідь, я думав про те, як важливо, щоб історія передавалася від покоління до покоління через таких людей, як Роман Шварцман і бабуся Раїса.
Одеська реакція
На Дерибасівській я зустрів своїх старих друзів, які обговорювали новину про нагородження. “Шоб ви розуміли, – сказав Жора своїм фірмовим одеським говором, – це не просто дядько з медалькою. Це наша ходяча совість!”
Коли я прийшов додому і розповів про церемонію своєму дев’ятирічному сину, він запитав: “Тату, а чому цей дідусь такий важливий?” І я розумів, що маю знайти правильні слова, щоб пояснити дитині, чому робота Романа Шварцмана – це не просто записи в архівах, а живий місток між минулим і майбутнім.
Значення нагороди
Орден Ярослава Мудрого – висока державна нагорода, але для одеситів Роман Шварцман вже давно став символом незламності духу та відданості своєму місту. І ця нагорода – лише формальне визнання того, що ми, одесити, знали завжди: серед нас живуть справжні герої, чиї імена мають бути записані золотими літерами в історії міста.
