Перемога танцюристки на честь загиблого тренера
Українська танцюристка Ярослава Петрівська присвятила свою перемогу на міжнародному турнірі з бальних танців у Варшаві своєму тренеру Артему Ковальчуку, який загинув, захищаючи Україну. Історія, яка змушує одночасно відчувати гордість і біль, стала символом незламності українського духу в часи випробувань.
Коли Ярослава піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу на престижному турнірі Warsaw Open Dance Championship 2023, вона тримала в руках фотографію свого наставника. “Ця перемога — для тебе, Артеме. Ти навчив мене не здаватися,” — сказала спортсменка під час церемонії нагородження.
Пам’ять про тренера
Артем Ковальчук був не просто тренером. За словами Ярослави, він створив у своїй одеській студії “Ритм” особливу атмосферу, де кожен танцюрист міг розкрити свій потенціал. Талановитий хореограф пішов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. У вересні 2022 року він загинув під час виконання бойового завдання.
“Коли ми дізналися про загибель Артема, здавалося, що світ зупинився. Наша танцювальна родина втратила не просто тренера — ми втратили людину, яка вірила в нас більше, ніж ми самі в себе,” — розповідає Ярослава.
Подруга танцюристки та її партнерка по тренуваннях Олена Дмитренко поділилася зі мною спогадами про Артема: “Він міг за кілька хвилин змінити настрій усієї групи. Навіть коли в когось нічого не виходило, Артем знаходив особливий підхід, щоб мотивувати і не дати опустити руки”.
Шлях до перемоги
Після трагічної втрати Ярослава хотіла залишити танці. Проте підтримка колег та пам’ять про настанови тренера допомогли їй повернутися до занять. “Щоразу, коли хотілося все кинути, я згадувала його слова: ‘Танець — це не лише про технічну досконалість, це історія, яку ти розповідаєш через рухи’,” — згадує спортсменка.
Перемога в категорії Latin Solo на Warsaw Open стала результатом шести місяців інтенсивних тренувань. За словами членів журі, виступ української танцюристки вирізнявся не лише технічною майстерністю, але й особливою емоційністю. “У її танці відчувалася і туга, і надія, і неймовірна сила,” — прокоментував член суддівської колегії Маріуш Ковальський.
Варто зазначити, що Ярослава змагалася у дуже сильній конкуренції — участь у турнірі взяли понад 120 танцюристів із 15 країн. Проте саме українка зуміла підкорити серця суддів та глядачів.
Вшанування пам’яті
Організатори турніру віддали шану пам’яті Артема Ковальчука хвилиною мовчання під час церемонії нагородження. А партнери з інших країн підходили до Ярослави, щоб висловити свою підтримку та захоплення її силою духу.
“Коли я танцювала фінальний виступ, здавалося, ніби Артем десь поруч. Я відчувала його присутність і знала, що він би пишався,” — зізнається Ярослава, ледь стримуючи сльози.
Продовження спадщини
Після повернення до Одеси танцюристка планує створити стипендіальний фонд імені Артема Ковальчука для талановитих дітей, які мріють про професійну кар’єру в бальних танцях. “Його справа має жити. Артем завжди підтримував юних танцюристів із незаможних родин, оплачував їм костюми та поїздки на змагання. Я хочу продовжити цю традицію,” — розповідає спортсменка.
Танцювальна студія “Ритм”, де працював Артем, продовжує функціонувати завдяки його колегам та учням. На стіні зали тепер висить портрет загиблого хореографа, а щороку в день його народження проводитиметься відкритий турнір його пам’яті.
Символ незламності
Історія Ярослави Петрівської — це не просто розповідь про спортивне досягнення. Це нагадування про незламність українського духу та про те, що навіть у найтемніші часи мистецтво і спорт можуть стати джерелом сили та надії.
“Танець для мене тепер — це не просто змагання. Це спосіб сказати світові, що українці продовжують творити і перемагати попри все,” — підсумовує Ярослава.
Перемога одеської танцюристки стала не лише її особистим досягненням, але й символом віри в те, що життя триває навіть після втрат, а пам’ять про героїв живе в наших серцях і справах.
