Вчора зловив себе на думці, що культура — то не просто слово для афіші Одеської філармонії. Культура — то наша зброя. І нагадала мені про це випадково почута по радіо бесіда з диригенткою Кері-Лінн Вілсон, яка має українське коріння.
Сидів я в старенькій кав’ярні на Дерибасівській, там ще мій дідусь колись пив каву з друзями. Через відчинене вікно доносились звуки вуличного музиканта, який виконував «Щедрик» на саксофоні. І раптом з радіо за стійкою бармена почув розмову про “Оркестр свободи” — проект, який збирає українських музикантів з різних куточків світу.
“Наша місія — боротися на культурному фронті”, — сказала жінка з легким акцентом. Я відклав свою чашку і прислухався.
Українське коріння Кері-Лінн Вілсон
Кері-Лінн Вілсон — диригентка з Канади, але з українським серцем. Її бабуся і дідусь виїхали з України на початку ХХ століття. Вона розповідала, як після початку повномасштабного вторгнення вирішила створити “Оркестр свободи“, щоб показати світу силу української культури.
“Знаєте, мої батьки завжди співали українські пісні вдома. Я виростала з цією музикою”, — ділилася вона. І в цей момент я згадав, як моя бабуся Роза з Молдаванки вчила мене “Ой у вишневому саду”. Тоді мені було років п’ять, і я не розумів, чому в її очах з’являлися сльози.
Українська музика та її особливості
Цікаво було почути від Кері-Лінн про те, як українська музика відрізняється від російської. “В українській музиці є особлива відкритість, щирість, якої немає в російській. Це зовсім різні традиції, різне світосприйняття”, — пояснювала вона.
Віталій, власник кав’ярні, підійшов до мого столика. Він теж прислухався.
“Чув? — питає. — А я ж був на концерті “Оркестру свободи” минулого року у Львові. Такого емоційного виконання “Мелодії” Скорика я ще не чув”.
Культурна місія “Оркестру свободи”
Оркестр Кері-Лінн виступав у багатьох країнах Європи. В інтерв’ю вона розповідала, як після кожного концерту люди підходили і казали, що ніколи не думали, що українська класична музика така потужна і самобутня.
“Наш оркестр — це не просто музика. Це спосіб розказати правду про Україну, її душу і її боротьбу”, — говорила диригентка.
Я згадав концерт нашого Одеського національного оркестру минулого літа на Потьомкінських сходах. Грали під звуки сирен повітряної тривоги, але ніхто не пішов. Ні музиканти, ні слухачі. Бо музика — це теж спротив.
Підтримка українських музикантів
Кері-Лінн також розповідала про роботу з українськими біженцями-музикантами. “Багато з них втратили все: інструменти, ноти, домівки. Але не втратили талант і бажання грати. Ми даємо їм можливість продовжувати свою справу”.
Мій знайомий скрипаль Андрій з Одеської філармонії після початку війни виїхав до Польщі. Тепер грає в оркестрі у Варшаві. Каже, що кожен концерт присвячує Україні. І саме завдяки таким ініціативам, як “Оркестр свободи”, він відчуває себе частиною великої культурної місії.
Популяризація української класичної музики
З інтерв’ю я дізнався, що Кері-Лінн планує записати альбом української класичної музики. “Люсенко, Стеценко, Леонтович, Барвінський — ці композитори мають бути відомі світу”, — наголошувала вона.
В дитинстві я ходив до музичної школи №1 на Пушкінській. Пам’ятаю, як вчителька розповідала нам про українських композиторів, але в шкільній програмі їх було мало. Більше вчили Чайковського та Рахманінова. А зараз у тій же школі, розповідає мій племінник, вивчають переважно українських авторів.
Культурна деколонізація
“Культурна деколонізація — важливий процес”, — пояснювала Кері-Лінн в інтерв’ю. І я раптом усвідомив, наскільки це правда. Адже скільки років нашу культуру називали “малоросійською”, “периферійною”. А тепер світ відкриває її заново.
Коли інтерв’ю закінчилося, я ще довго сидів у кав’ярні. Думав про те, як багато талановитих одеситів зараз розкидані по світу. Скрипалі, піаністи, художники, письменники. І кожен з них — культурний фронт, як казала Кері-Лінн.
Якось на Дерибасівській зустрів старого вчителя музики. Сказав мені: “Олеже, запам’ятай — коли стріляють гармати, музи не мовчать. Вони співають голосніше”.
Слухаючи розповідь Кері-Лінн Вілсон про її “Оркестр свободи”, я зрозумів, що ці слова ніколи не були такими актуальними, як зараз. І що наша одеська культура — частина великої української симфонії, яку має почути весь світ.
