Спогади про Одесу
Раніше місяць тому поїхав на Молдаванку – провідати стару тітку Розу. Що я вам скажу? Район змінюється, і не завжди в той бік, куди хотілося б. Довкола нашого старого двору на Мясоєдівській, де я пацаном ганяв м’яча, тепер виросли новобудови. А поруч – знесли стару двоповерхівку, яка пам’ятала ще Бабеля, і ніхто навіть не пікнув.
“Ой, Олежку, тепер не та Одеса пішла”, – зітхає тітка, наливаючи мені свій фірмовий узвар. І вона має рацію. Але це тільки частина правди.
Розмови з місцевими
Вчора говорив з Михайловичем, тим самим, що все життя працював у порту і знає про море більше, ніж я про журналістику. Сидимо на лавочці біля Оперного, він крутить в руках потертий капітанський кашкет.
“Слухай сюди, – каже. – Нова оборонна доктрина – це не просто папірець з кабінету. Це як маяк для корабля. Без нього – хоч в який бік пливи, однаково заблукаєш”.
І справді, коли Шмигаль представив нову стратегію, більшість людей просто пробігла очима заголовки в новинах. А йдеться ж про те, як захищати наше місто, нашу Одесу, все узбережжя.
Розвиток оборонної промисловості
Знаєте, що мене найбільше вразило? Доктрина передбачає розвиток вітчизняного ВПК. І це не просто слова. Зайшов вчора до Сергія, мого однокласника, який тепер працює на “Краяні“. Каже, замовлень стає більше, людей набирають.
“Олег, ти ж пам’ятаєш, як ми тут на задвірках заводу в футбол різалися? – посміхається він, проводячи мене цехами. – А тепер тут компоненти для оборонки роблять. Хто б міг подумати?”
Погляд освітян
А на Таїрово зустрів Наталю Петрівну, колишню вчительку історії. Стоїть на зупинці, чекає на дев’ятий тролейбус. Розговорилися про нову доктрину.
“Я думаю, головне не в папірцях, а в людях”, – каже вона, поправляючи окуляри. І розповідає, як її онук вступив до військового вишу.
“Він каже – бабусю, тепер все серйозно. Нова техніка, нові підходи. Не те, що раніше”.
В доктрині, до речі, чітко прописані пріоритети: модернізація армії, розвиток флоту, підвищення обороноздатності приморських регіонів. Для нас, одеситів, це не порожній звук.
Думки з Привозу
Ще позавчора зайшов на Привоз. Там своя атмосфера, своя політика. Біля рибних рядів зустрів дядька Гришу, він там вже років тридцять торгує.
“Шо я тобі скажу за цю доктрину, – прицмокує він, зважуючи бички. – Якщо хоч половину зроблять – буде толк. Головне, щоб гроші не розікрали”.
І знаєте, в цій приземленій мудрості щось є. Бо стратегія стратегією, а на місцях все часто виглядає інакше.
Погляд з тероборони
Заїхав потім на Слободку, до кума. Сидимо на балконі, дивимося на старі заводські труби. Він в тероборону пішов минулого року, тепер по вихідних на навчання їздить.
“Нова доктрина – це добре, – каже, відкриваючи пляшку “Чорноморської”. – Але нам би спочатку з базовим розібратися. Бронежилетів нормальних на всіх немає, а ви про стратегію”.
Ось така вона, одеська правда – з різних боків, з різних кутів. Як мозаїка: кожен бачить свій шматочок, а повну картину рідко хто охоплює.
Контрасти міста
В кабінетах говорять про “реформування сектору безпеки і оборони” та “інтеграцію до євроатлантичних структур”, а на Молдаванці думають про те, чи вистачить грошей з пенсії, щоб і комуналку заплатити, і ліки купити.
Але одне точно – без надійної оборони не буде ні спокійного моря, ні веселих двориків, ні гучного Привозу. І це розуміють навіть ті, хто про доктрини читає тільки заголовки.
Одеська мудрість
Вже йдучи додому, зустрів на Дерибасівській Семеновича – старого моряка, що все життя проплавав на торгових суднах, а тепер вигулює собаку і розповідає туристам байки про стару Одесу.
“Знаєш, що таке справжня оборонна доктрина по-одеськи?” – запитав він, хитро мружачись. – “Це коли твій дім – твоя фортеця, а твоє місто – твій дім. І ти не чекаєш, що хтось прийде і все влаштує. Ти сам береш і робиш”.
І в цьому, здається, вся суть. Можна писати найкращі стратегії, але без людей, готових їх втілювати, вони залишаться просто буквами на папері.
Сподіваюся, нова оборонна доктрина стане не просто документом, а справжнім керівництвом до дії. Бо на кону – наше місто, наше море, наше життя. І це розуміє кожен одесит – від Пересипу до Великого Фонтану.
