Безбарʼєрне середовище Одеса впроваджує нові інструменти

Олег Чигрин
Автор:
Олег Чигрин - Журналіст-репортер з питань життя міста та районів
5 хв читання

Одеса впроваджуватиме нові практичні інструменти з формування безбар’єрного середовища

Ще з дитинства пам’ятаю, як мій дідусь Мойсей, що жив на Молдаванці, бурчав щоразу, коли йому доводилося спускатися сходами: “Олежка, ось постарієш — зрозумієш, що таке справжні перешкоди”. Тоді я сміявся, а сьогодні, спостерігаючи за мамою з коляскою, яка намагається потрапити до Міського саду, розумію всю глибину дідових слів.

Вчора мав нагоду побувати на робочій зустрічі у міськраді, де обговорювали впровадження нових інструментів для створення безбар’єрного середовища в Одесі. Місто має стати доступним для кожного — від дітей до пенсіонерів, від людей з інвалідністю до молодих батьків з візочками.

“Ми прагнемо змінити підхід до проектування міського простору”, — розповіла мені Світлана Кравченко, керівниця департаменту соціальної політики. — “Безбар’єрність — це не просто пандуси. Це комплексний підхід, який враховує потреби всіх мешканців”.

Проблеми доступності в місті

Проходжуючись Приморським бульваром, я зустрів Миколу Петровича, колишнього моряка, який тепер пересувається на інвалідному візку. “За тридцять років на морі я не бачив таких штормів, як ті, що переживаю, намагаючись дістатися до Оперного театру“, — жартує він, долаючи черговий бордюр.

У міській програмі, розрахованій на 2023-2025 роки, передбачено встановлення тактильної плитки для незрячих, зниження бордюрів на пішохідних переходах та облаштування звукових світлофорів. Знаєте, я ж пам’ятаю, як у дитинстві перебігав Канатну навпростець — спробуй-но так зараз, коли автівок більше, ніж людей, а світлофори не всюди пристосовані для людей з вадами зору.

Проблеми громадського транспорту

За словами Олени Поляк з громадської організації “Одеса без бар’єрів“, найбільше нарікань викликає стан громадського транспорту. “Лише 30% трамваїв і тролейбусів мають низьку підлогу. Решта — справжнє випробування для маломобільних груп”, — зазначає вона.

Пригадую, як моя тітка Раїса з Фонтану розповідала: “Щоб потрапити на прийом до лікаря в поліклініку на Слободці, мені доводиться прокидатися о п’ятій ранку. І це не через черги, а через те, що з моєю ходунками я просто не можу швидко дістатися туди”.

Нові ініціативи та програми

Нова програма передбачає не лише фізичні зміни в міському просторі, а й навчання персоналу комунальних служб, працівників культурних закладів та транспортних підприємств. “Ми хочемо, щоб кожен водій маршрутки знав, як правильно допомогти людині з інвалідністю”, — наголошує Сергій Наумов з управління транспорту.

Доступні пляжі

Під час робочої наради я помітив серйозний підхід до створення інклюзивних пляжів. Як корінний одесит, можу сказати — це революція. Бо скільки себе пам’ятаю, наш Ланжерон був доступний всім, крім людей з обмеженою мобільністю. Тепер же планується обладнати пляжі спеціальними доріжками до моря, встановити пандуси та облаштувати роздягальні для людей з інвалідністю.

“Ми вже маємо позитивний досвід на пляжі ‘Дельфін’, де минулого літа запустили пілотний проект. Цього року плануємо розширити практику на Аркадію та Отраду“, — розповів представник департаменту екології.

Інклюзивні дитячі майданчики

Окрема увага приділяється інклюзивним дитячим майданчикам. Як батько десятирічної Софійки, я часто спостерігаю, як діти з особливими потребами змушені лише спостерігати за іграми однолітків. Тепер у парку Шевченка та Дюківському саду планують встановити спеціальні гойдалки та каруселі, доступні для всіх дітей.

Громадська думка та контроль

Втім, одесити — народ скептичний. “Чула я вже про ці проекти. Намалюють, нарозказують, а потім знову забудуть”, — зітхає пані Галина з Таїрова, коли я заводжу з нею розмову про нову програму біля 6-ї станції Великого Фонтану.

Але цього разу є надія, що все буде інакше. Міська влада не просто декларує наміри, а розробила детальний план з конкретними відповідальними особами та термінами виконання. До роботи залучені представники громадських організацій, які захищають права людей з інвалідністю, і саме вони контролюватимуть якість робіт.

Особисто для мене найбільш переконливим аргументом стало те, що програма передбачає не лише центральні райони міста. “Ми почнемо з Молдаванки та Пересипу, де проблема безбар’єрності стоїть найгостріше”, — запевнив заступник мера.

Висновки

Коли повертався додому повз Привоз, мені згадалися слова моєї бабусі Рози: “В Одесі завжди було місце для всіх — і для багатих, і для бідних. Аби тільки людина була хороша”. Здається, настав час, коли місто стане доступним буквально для кожного.

І, можливо, коли всі ці плани втіляться в життя, мій старенький сусід дядя Жора нарешті зможе самостійно дійти до лавочки біля Оперного театру, щоб, як у молодості, послухати музику, яка лунає з відкритих вікон під час репетицій. А мені не доведеться червоніти перед гостями міста, коли вони запитують, чому в перлині біля моря так мало уваги приділяють тим, хто має проблеми з пересуванням.

Одеса змінюється, і цього разу, схоже, в правильному напрямку.

Поділитися цією статтею
Журналіст-репортер з питань життя міста та районів
Стежити:
Олег — одесит у третьому поколінні, знає це місто як власну кишеню. Народився на Молдаванці, навчався в Одеському коледжі журналістики, пізніше — в Одеському університеті. Починав як кореспондент для районної газети, згодом працював у міському радіо та як стрингер для онлайн-медіа. Його стиль — живий репортаж, де головну роль грають не цифри, а люди. Він пише про те, як змінюється Одеса: від комунальної реформи до відкриття нових скверів, від транспортних проблем до ініціатив громад.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *