Ціни на продукти Привоз Одеса: огляд суботніх цін
Субота. Привоз. 7 ранку. Тут уже вирує життя, а я крокую між рядами, вдихаючи знайомі з дитинства запахи. Пам’ятаю, як бабуся Роза тягала мене сюди малим, навчаючи мистецтву правильного вибору кавуна та торгівлі з продавцями. “Олежику, дивись, як треба”, – казала вона, зменшуючи ціну на третину одним поглядом.
Сьогодні я тут не лише як одесит, а як репортер. Пройдемося разом базарними рядами, подивимось, що почім, і послухаємо, про що гомонить головний ринок міста цієї осені.
Овочевий ряд
“Шо ви так дивитесь на помідори? Не бачили ніколи справжніх томатів?” – сміється тітка Галя, продавчиня з 30-річним стажем. Її червонобокі красені вражають розміром, але й ціною теж – 55 гривень за кіло. Поруч огірки по 40, а болгарський перець взагалі злетів до 70 гривень.
“Це ще божеські ціни”, – втручається у розмову Михайло, літній чоловік, що торгує зеленню. – “Минулого року в цей час було дорожче. Базилік беріть – по 10 за пучок, найдешевше на всьому ринку!”
І справді, зелень тримається у досить доступному ціновому діапазоні: петрушка і кріп по 10-15 гривень, кінза трохи дорожча – 20 за пучок. А от часник цього року кусається – 150 за кіло.
Молочні ряди
Проходжу далі. Молочні ряди – святе місце для кожного справжнього одесита. Бринза від бабусь з Нерубайського – 250 за кіло. Коштує немало, але ж яка! Солона, розсипчаста, з тим неповторним присмаком.
“Беріть, синку, така бринза тільки у мене і моєї сестри Клави з сусіднього ряду”, – переконує мене Марія Степанівна, продавчиня, яку пам’ятаю ще з часів, коли мама водила мене на Привоз. Не можу встояти – беру 300 грамів.
Сир домашній – 180-200 гривень, сметана – 180 за літр, молоко – 60-70 за літр. Вершкове масло – від 300 за кіло.
“Чого такі ціни?” – питаю у продавчині.
“Ой, синку, а ви корову давно годували? А ціни на корми бачили? А комуналка?” – відповідає Ніна Петрівна, розкладаючи сир по тарілках.
М’ясний відділ
Рухаюсь до м’ясних рядів. Тут ціни не для слабкодухих: свинина – від 170 до 250 за кіло залежно від частини, яловичина – 240-320. Куряче філе тримається на рівні 150-160 гривень.
“Торік було дешевше”, – зітхає Анатолій, м’ясник з 20-річним стажем. – “Але що поробиш? Війна, логістика, пальне дороге. Хоч якість тримаємо на рівні”.
Рибний ряд
Рибний ряд теж не радує бюджетними цінами. Бичок – 120-150 за кіло, скумбрія – 180-200, карась – 90-100. Хамса, яка завжди рятувала одеситів у скрутні часи, зараз по 85-90 за кіло.
Фруктові ряди
Фруктові ряди – окрема пісня. Яблука – від 25 до 45 гривень залежно від сорту. Груші – 45-60. Виноград – 50-80. Особливо вражає ціна на малину – 250 за кіло! Але смакує, трясця їй…
“А шо ви хотіли? Сезон закінчується”, – пояснює продавець Семен, колишній моряк, а тепер фруктовий магнат нашого Привозу.
Згадую, як мій дід Мойсей любив повторювати: “На Привозі дорого тільки у того, хто не вміє торгуватися”. Певно, у мене дідів талант, бо вдалося збити ціну на гранати з 90 до 70 за кіло.
“Кримський ряд” – спеції та сухофрукти
Окремо хочеться відзначити “кримський ряд”, де продають спеції, сухофрукти та горіхи. Грецький горіх – 200-220 за кіло, родзинки – 180-200, курага – 220-250. Приправи на будь-який смак – від 20 гривень за пакетик.
Аналіз цін та настроїв
За офіційними даними департаменту економічного розвитку Одеської міської ради, інфляція на продовольчі товари в місті склала близько 15% за останній рік. Але на Привозі ці цифри відчуваються по-різному.
“Привоз – це барометр не тільки цін, але й настроїв у місті”, – говорить Валентина Іванівна, пенсіонерка, яка купує тут продукти вже 45 років. – “Менше людей стало, але всі тримаються”.
Микола з Фонтану, який приїхав закупитись на тиждень, поділився своїми спостереженнями: “Ціни кусаються, але ж де ще знайдеш такий вибір? Ходжу сюди з дитинства, і мої діти будуть ходити. Привоз – це наша одеська фішка”.
За даними адміністрації ринку, щодня Привоз відвідує близько 10 тисяч одеситів та гостей міста. Попри складні часи, він залишається не просто місцем для покупок, а й своєрідним культурним центром, де можна почути найсвіжіші новини та відчути справжній дух Одеси.
Залишаю ринок із повними сумками та легшим гаманцем. Назбирав продуктів на 1200 гривень. Дорого? Так. Але ж Привоз – це не просто покупки, це спілкування, традиція, частина нашої одеської ідентичності.
Як казав мій сусід дядя Жора: “Привоз дорогий для гаманця, але безцінний для душі”. І з цим важко не погодитись.
