Мандруючи Одесою: Як місто пристосовується до графіків відключення світла
Морозний ранок на Молдаванці починається з гудіння генераторів. Це вже звичний звуковий фон нашого району, як і запах кави з “Гарячої Чашки” на розі Мясоєдовської. Тут збираються сусіди, щоб перечекати відключення світла, зарядити телефони і обмінятись останніми новинами.
“Яша, ти шо, тіки зараз приплентався? Ми вже з шостої ранку тут сидимо – світла нема, а кофію хочеться,” – жартує Раїса Марківна, моя сусідка з третього поверху. Їй 76, і вона краще за будь-який Telegram-канал знає, коли і де вимкнуть світло в нашому кварталі.
Останні новини від голови “Укренерго” Володимира Кудрицького не надто втішні. За його прогнозом, графіки відключення світла можуть діяти в Україні до березня 2025 року. Енергетична система потребує суттєвого відновлення після масштабних обстрілів, і цей процес займе час.
“Ми звикли вже, – каже Семен Аркадійович, колишній інженер з порту, попиваючи еспресо. – Я собі розклад зробив: прасую, коли є світло, готую на газу, а ввечері – свічки і стара добра книжка. Як в дитинстві у бабусі на дачі в Люстдорфі”.
Життя в різних районах міста
Проходжу Тираспольською площею. На розі кіоск “Преса”, де Марія Іванівна, як завжди, розкладає свіжі газети. “Олеже, газети купуй! Там про відключення пишуть – до березня наступного року терпіти будемо. А шо робити? Війна…”.
В центрі ситуація краща. На Дерибасівській ресторани і кав’ярні майже всі працюють завдяки потужним генераторам. “Це інвестиція, яка себе виправдала ще в перший місяць”, – розповідає Андрій, власник невеликої кав’ярні біля Оперного.
За даними “Укренерго”, зараз дефіцит у системі становить близько 25%, і його не вдасться швидко компенсувати. На відновлення пошкоджених об’єктів потрібні місяці, а в деяких випадках – роки.
На Фонтані ситуація різниться від будинку до будинку. Нові ЖК здебільшого мають автономні джерела живлення, а от в старих будинках доводиться пристосовуватись.
“У нас в будинку створили чат в Viber. Коли світло зникає, ми пишемо туди, щоб знати, це планове відключення чи аварія,” – розповідає Наталія з 13-ї станції Великого Фонтану. Вона тримає в руках термос і прямує до сусідки. “Діти на дистанційці, треба якось виходити з ситуації. Збираємось по черзі в кого є інтернет”.
На Пересипу ситуація найскладніша. Тут відключення бувають довші, а місцеві мешканці жартують, що їх район “завжди був у кінці списку” у міської влади.
Адаптація до нових умов
“Я працюю віддалено, тому коли немає світла – їду в коворкінг біля Привозу. Там є генератор і можна нормально працювати,” – ділиться досвідом Максим, ІТ-спеціаліст, якого зустрічаю на зупинці.
За словами Кудрицького, навіть завершення війни не гарантує миттєвого відновлення енергосистеми. Потрібно буде відбудовувати електростанції, модернізувати мережі та створювати нові потужності.
В міській бібліотеці на Грецькій – черга. “Тут тепло і є світло. Студенти приходять на заняття, пенсіонери – почитати пресу, а ми всім раді,” – посміхається Олена Дмитрівна, бібліотекарка з 30-річним стажем.
Для багатьох одеситів проблема електроенергії – це не тільки питання комфорту, а й економічної безпеки. На Староконному ринку торговці скаржаться на зменшення виторгу.
“Коли світла нема – термінали не працюють, люди менше купують. А товар псується”, – розповідає Михайло, який торгує фруктами вже 15 років.
Громадські ініціативи
ОСББ активно шукають рішення. На Таїрова декілька будинків об’єднались і придбали спільний генератор. “Скинулись хто скільки міг. Тепер хоч вода є, ліфти працюють,” – пояснює Віктор Семенович, голова одного з ОСББ.
Міська влада обіцяє “точки незламності” в кожному районі, але їх кількість все ще недостатня. Особливо це відчувається в холодну пору року.
“На минулому тижні сиділи без світла вісім годин. Добре, що газова плита є. А так – свічки, повербанки і терпіння,” – зітхає Тетяна, продавчиня з магазинчика біля Привокзальної площі.
Одеський оптимізм
Незважаючи на труднощі, більшість одеситів сприймають ситуацію з характерним гумором. “Раніше ми боялися відключення інтернету, а тепер радіємо, коли просто світло є,” – жартує Сергій, таксист, підвозячи мене до редакції.
Експерти “Укренерго” рекомендують усім готуватися до тривалого періоду економії електроенергії. Особливо складною буде ситуація взимку, коли зростає споживання через опалення.
“Війна змінила наші пріоритети, – міркує професор Одеського університету Валентин Іванович, якого зустрічаю біля Потьомкінських сходів. – Раніше ми скаржились на затори, тепер – радіємо, коли просто є світло. Це наш внесок у перемогу – терпіти незручності”.
Прогнози “Укренерго” – це не вирок, а реалістична оцінка ситуації. І поки енергетики відновлюють зруйноване, ми, одесити, робимо те, що завжди вміли найкраще – пристосовуємось і не втрачаємо оптимізму.
“Шо ти думав? Одеса пережила і не таке! – підморгує мені Борис Мойсейович, поправляючи капелюха. – Моя бабуся розповідала, як вони жили без електрики після війни. Нічого, і ми переживемо”.
І він, як завжди, має рацію. Переживемо.
