Ранок в Одесі
Ранок зустрів Одесу дивною тишею. На кутах Грецької та Бунина не було звичного натовпу підприємців, що обговорюють останні події. Замість цього всі новини зосередились навколо одного: наш колишній мер подав апеляцію.
Я прогулювався Приморським бульваром, коли дізнався про це. Старий одесит Аркадій Семенович, який щоранку годує чайок біля пам’ятника Дюку, хитаючи головою прокоментував: “От тобі й маєш! Не хоче Геннадій Леонідович у чотирьох стінах сидіти. Його можна зрозуміти – для одесита домашній арешт гірше тюрми, бо море поряд, а до нього не дістатися“.
Історія справи
Нагадаю, Геннадій Труханов, який керував містом з 2014 року, опинився під домашнім арештом за рішенням Вищого антикорупційного суду 15 січня. Йому інкримінують створення злочинної організації та заволодіння майном громади. І ось тепер – апеляція.
“Як на мене, це було очікувано“, – розповіла мені Марина Вербицька, юристка з громадської організації “Чесна Одеса”. Ми зустрілися в затишній кав’ярні на Дерибасівській. – “Будь-який обвинувачений має право оскаржувати запобіжний захід. Проте ситуація показова для нашого міста. Багато хто в Одесі вважав, що Труханову все зійде з рук, як бувало раніше”.
Реакція міста
Через годину я вже був біля будівлі міської ради. Тут, де ще нещодавно Труханов приймав делегації та давав розпорядження, тепер панує атмосфера невизначеності. Один з працівників апарату, який попросив не називати його ім’я, поділився: “У нас тут як на пороховій бочці. Ніхто не знає, чим все закінчиться. Одні підтримують колишнього мера, інші чекають змін“.
Голос Привозу
На Привозі, одеському барометрі громадської думки, думки розділилися.
“А шо такого? Хай подає! Кожна людина має право захищатися“, – впевнено заявила Раїса Мойсеївна, продавчиня сиру, витираючи руки об фартух. – “Я його не знаю особисто, але море ж він не вкрав, Дюка не продав”.
Поряд стояв молодий чоловік, який різко заперечив: “Ви що, не бачили, як місто розкрадали? Скільки можна закривати очі? Нехай відповідає за все“.
Експертна думка
Професор Одеського національного університету Віктор Петренко, з яким я домовився про коментар, пояснив юридичний бік справи: “Апеляція на домашній арешт – це стандартна процедура. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розгляне скаргу і вирішить, чи є підстави для зміни запобіжного заходу. Труханов може просити про пом’якшення обмежень або повну відміну арешту“.
Вечірні роздуми
Ближче до вечора місто ожило новиною – апеляційний розгляд призначили на наступний тиждень. Біля Потьомкінських сходів, де я часто зустрічаюсь із колегами-журналістами, обговорення було гарячим.
“Ми пережили стільки мерів – від Боделана до Костусєва, – сказав мій старий приятель Семен з місцевого телебачення. – Але така історія з Трухановим – це щось нове навіть для Одеси“.
Коли сутеніло, я повертався додому на Молдаванку. Біля будинку зустрів сусіда дядю Колю, який ремонтує годинники і знає всі місцеві плітки: “Олеже, а пам’ятаєш, як при Труханові Грецький парк хотіли забудувати? А люди вийшли і відстояли. Так що не все погано було. Але закон є закон, і якщо винен – хай відповідає“.
Я погодився. Одеса пережила багато змін, але вона завжди залишається нашою Одесою – з її особливим почуттям справедливості та іронії. І як би не вирішилася справа з апеляцією колишнього мера, місто житиме далі, вдивляючись у море й чекаючи нових вітрів змін.
Завтра дізнаємося про реакцію прокуратури на апеляцію. А поки що вечірня Одеса завмирає, і лише шепіт хвиль Чорного моря нагадує: все мине, і це теж.
