Вранці у середу я прокинувся від вибухів
Вранці у середу я прокинувся від вибухів. Як і тисячі одеситів, моя перша думка була: “Знову почалося“. Але цього разу тривога навіть не встигла прозвучати — ворог вдарив блискавично по енергетичній інфраструктурі міста.
Через вікно моєї квартири на Молдаванці було видно чорний дим, що піднімався десь у бік залізничного вокзалу. Я швидко зібрався і вирушив на місце події — професійна звичка, яку не викорінити навіть у найнебезпечніші часи.
“Олеже, ти куди зібрався? Знову на свою голову пригод шукаєш?” — гукнула сусідка Раїса Мойсеївна, яка саме виходила вигулювати свого пуделя. За 30 років вона бачила, як я виростав із хлопчиська, що ганяв м’яча у дворі, до журналіста, який тепер бігає по всьому місту в пошуках новин.
Ситуація на вокзалі
На підході до залізничного вокзалу я зустрів Мішу Гарбера, машиніста з 20-річним стажем. Він стояв, спершись на огорожу, і дивився на клуби диму.
“Бачили, шо наробили? Підстанцію розбомбили, а у мене сьогодні рейс на Київ. Тепер хто його знає, коли поїдемо”, — похитав головою Міша.
За його словами, атака спричинила серйозні проблеми для залізничного сполучення. Потяги затримуються, пасажири нервують, а залізничники роблять все можливе, щоб відновити рух.
На вокзалі — справжній мурашник. Люди з валізами, рюкзаками, сумками юрмляться біля інформаційних табло. Молода дівчина в уніформі “Укрзалізниці” намагається заспокоїти розгніваних пасажирів.
“Тихіше, будь ласка! Я розумію ваше обурення, але ми працюємо над вирішенням проблеми. Так, потяги затримуються. Ні, скасувань поки немає. Так, ми надамо актуальну інформацію, як тільки вона з’явиться”, — повторює вона втомленим голосом.
Коментар від адміністрації
Марина Коваленко, начальник інформаційного відділу вокзалу, яку я знаю ще з часів роботи в районній газеті, погодилася дати короткий коментар.
“Ситуація складна, але контрольована. Через пошкодження підстанцій ми перейшли на резервні джерела живлення. Це призвело до затримок у розкладі, але ми робимо все можливе, щоб мінімізувати незручності для пасажирів”, — пояснює Марина.
За її словами, найбільше постраждали приміські маршрути та потяги далекого слідування у напрямку Києва та Львова. Затримки становлять від 40 хвилин до кількох годин.
Люди та їхні історії
На лавці біля входу до вокзалу сидить сім’я з двома дітьми. Батько нервово перевіряє телефон, мати заспокоює молодшого сина, який капризує.
“Ми їдемо до бабусі у Вінницю. Мали виїхати о 9:20, а тепер кажуть, що не раніше 12-ї. Діти втомилися, а в мене закінчуються батарейки для планшета, який їх відволікає”, — скаржиться Олена, мати хлопчиків.
Я пройшов уздовж перону, де стояв нерухомий потяг “Одеса-Київ”. Провідники у форменому одязі курсували вздовж вагонів, відповідаючи на запитання пасажирів, які висовувалися з вікон.
“У таких ситуаціях головне — зберігати спокій“, — каже провідник Сергій Дмитрович, витираючи піт з чола. — “Ми пропонуємо людям чай, інформуємо про ситуацію. Хто знервований — заспокоюємо. Одеса є Одеса, у нас навіть у найскладніших ситуаціях знаходиться місце для гумору”.
І справді, попри всю серйозність ситуації, одеський гумор нікуди не подівся. Біля каси літній чоловік з характерним одеським акцентом розсмішив цілу чергу: “Шо ви хвилюєтеся? Ви десь спішите? Так ви ж уже в Одесі — кращому місці на землі! Затримка? Не біда! Затримка в Одесі — це як додатковий відпочинок, за який не треба платити!”
Офіційна інформація
Тим часом, за інформацією представників Одеської обласної військової адміністрації, аварійні бригади вже працюють на місці пошкоджень. За попередніми даними, пошкоджено дві підстанції, які забезпечують електроенергією у тому числі й залізничну інфраструктуру.
“Ворог цілеспрямовано атакує об’єкти енергетики, намагаючись дестабілізувати ситуацію та ускладнити логістику”, — повідомив Олег Кіпер, голова Одеської ОВА, під час брифінгу, на якому я був присутній.
За його словами, енергетики прогнозують, що відновлення повноцінної роботи підстанцій займе від 2 до 3 днів. Поки що використовуються резервні схеми електропостачання.
Дух Одеси
Повертаючись до редакції через Куликове поле, я зупинився біля старого одесита, який продавав сувеніри туристам.
“А я вам скажу, молодий чоловіче, це вже четверта війна на моєму віку”, — почав він, хоча я не питав. — “І повірте мені, Одеса все переживе. Бо Одеса — це не просто місто, це стан душі. А душу не можна зруйнувати ніякими ракетами”.
Що тут скажеш? Він правий. Наше місто, яке пережило багато випробувань за свою історію, переживе і це. А поки що залізничники, енергетики, комунальники — всі працюють, щоб якнайшвидше усунути наслідки ворожої атаки.
І сьогодні, проходячи повз Оперний театр, який стоїть непохитно вже два століття, я подумав: якщо він витримав усі війни та революції, то й ми витримаємо. Бо ми — одесити. А одесити вміють жити, працювати і сміятися навіть у найважчі часи.
