Воскресіння Грецького парку: від запустіння до нової перлини Одеси
Минулої неділі я вирішив прогулятися Грецьким парком. Давно там не був — останній раз, мабуть, ще коли студентом проходив повз нього на пари. Тоді це місце виглядало, м’яко кажучи, не дуже: потріскані доріжки, зарості, сміття в кущах. Не парк, а суцільне “і шо ви хочете від нашого міста?”
Зустрівся з Михайличем, моїм старим знайомим, який живе поруч на Пантелеймонівській вже років 40. Сіли на лавочку біля нового фонтану.
“Знаєш, Олежа, я ж пам’ятаю це місце ще з 70-х,” — розповідає Михайлич, спостерігаючи за грою води. — “Тут колись красота була, потім все занедбали, а тепер — ну подивись сам. Як у Європі стало!”
І справді — парк змінився до невпізнання. Акуратні доріжки з плитки, сучасне освітлення, лавочки, на яких приємно сидіти. І головне — люди. Парк живе.
“Коли все це почали ремонтувати, я думав — та ну, як завжди, покладуть абияк і забудуть,” — каже Михайлич. — “А воно бач як вийшло — шикарно!”
Історія реконструкції
Реконструкція Грецького парку стартувала кілька років тому за ініціативи грецького бізнесмена і мецената Пантелеймона Бумбураса. На жаль, сам пан Бумбурас не дожив до завершення проекту, але його справу довели до кінця.
“Ми всі тут йому вдячні,” — розповідає Тетяна Семенівна, яка гуляє з онуком. — “Я в цьому районі 35 років живу, щодня тут проходжу. Раніше старалась швидше це місце проскочити, особливо ввечері. А тепер спеціально через парк ходжу, щоб душу відпочити.”
Проходимо далі, до пам’ятника грецьким героям. Біля нього група молоді фотографується. Питаю, чи подобається їм оновлений парк.
“Це ж найкраще місце для інстаграму в центрі міста!” — сміється дівчина з яскраво-рожевим волоссям. — “Раніше ми тут не гуляли взагалі, а тепер майже щовихідних приходимо.”
Нове життя парку
Не можу не помітити й туристів — їх тут багато. Французька пара з путівником роздивляється скульптури, група з Туреччини фотографується біля фонтану. Грецький парк поступово стає обов’язковою точкою туристичних маршрутів.
“Одеса без парків — не Одеса,” — філософськи зауважує Михайлич. — “Це ж не просто місце, де дерева ростуть. Це частина нашого життя.”
Згадую свого діда, який розповідав, як колись на перших побаченнях з бабусею гуляв Міським садом і Приморським бульваром. Міські парки — це не просто зелені зони, це місця, де пишеться історія міста, де зберігаються спогади одеситів.
“А раніше тут бомжі сиділи, шприци валялись,” — додає Михайлич. — “А тепер подивись — мами з дітьми, старі люди відпочивають, молодь культурно сидить.”
Простір для всіх
Зупиняюсь біля майданчика, де встановлені тренажери. Кілька чоловіків поважного віку займаються, жартують між собою.
“Я сюди щоранку приходжу,” — розповідає Віктор Петрович, 72-річний пенсіонер. — “Зарядку роблю, з друзями зустрічаюсь. Для нас, старих, такі місця — це життя. Де ще збиратись? В квартирі сидіти? А тут і повітря, і рух, і спілкування.”
За даними управління з питань культури Одеської міської ради, після реконструкції відвідуваність парку зросла майже втричі. Це вже не просто транзитна зона між вулицями, а повноцінний громадський простір.
“Найголовніше — тут зберегли дерева,” — з гордістю розповідає Олена, активістка з громадської організації “Зелена Одеса”. — “Ми дуже боялись, що під час реконструкції почнуть вирубувати старі дерева. Але зберегли майже всі, навіть додали нові насадження.”
Дійсно, в парку багато зелені. Платани, каштани, акації створюють приємну тінь навіть у спекотний день. А клумби з яскравими квітами додають простору кольорів.
Висновки
“Знаєш, Олеже, мені інколи здається, що ми не вміємо цінувати те хороше, що з’являється в нашому місті,” — роздумує Михайлич. — “Все критикуємо, все нам не так. А тут дійсно зробили добру справу. І треба це визнати.”
Перед тим як попрощатися з Михайличем, проходимо ще раз повз дитячий майданчик. Діти з радісним вереском катаються з гірки, мами сидять на лавочках і розмовляють.
“А знаєш, що найважливіше?” — питає Михайлич. — “Тут тепер чисто. Прибирають регулярно, урни стоять. Це ж культура, розумієш? Коли навколо порядок, і люди починають поводитись інакше.”
Повертаючись додому на Молдаванку, думаю про те, як змінюється наша Одеса. Так, проблем ще багато. Але такі острівці відродження, як Грецький парк, дають надію, що поступово все місто ставатиме кращим.
І як писав наш одеський класик: “Скажіть, будь ласка, а шо тут було? А зараз подивіться, яка красота!”. Такі перетворення роблять місто не просто комфортнішим, а й повертають йому душу. І в цьому є щось справді по-одеськи — перетворювати занедбані місця на справжні перлини.
