Коли сарказм сильніший за “русский мир”: як українська болгарка Тетяна Станєва висміяла болгарського проросійського політика
Вчора ввечері сидів на кухні, пив каву і гортав стрічку новин. Літній одеський вечір такий, знаєте — коли з моря тягне прохолодою, а з сусідського вікна долинають звуки джазу. І тут натрапляю на відео, від якого моя кава ледь не вилетіла через ніс від сміху. Наша землячка, українська болгарка Тетяна Станєва так елегантно поставила на місце проросійського болгарського політика, що це варто розібрати детально.
Я виріс на Молдаванці, де традиційно жило багато болгар. Мій дитячий друг Славко, наполовину болгарин, завжди розповідав, як його бабуся готувала неймовірну баницю з бринзою і постійно сварилася на діда, коли той занадто довго засиджувався з сусідами за розмовами. Тому болгарський темперамент і характер мені знайомі не з чуток.
Журналістська влучність
Тетяна Станєва, як виявилося, також має цей характер, тільки помножений на журналістську влучність. Працюючи кореспонденткою “Суспільного” в Болгарії, вона зустріла на одному з заходів Костадина Костадинова, лідера проросійської партії “Відродження”.
“Я підійшла до нього з простим запитанням про те, чому його партія підтримує російську пропаганду щодо війни в Україні,” — розповідає Тетяна у своєму репортажі, який набрав уже понад мільйон переглядів у соцмережах.
А далі починається справжній майстер-клас з іронії. Коли Костадинов почав виправдовуватись і говорити про “особливе розуміння ситуації”, Тетяна запитала: “А Ви особисто розумієте, що таке російська ракета, яка прилітає в твій дім о 5 ранку?”. На що політик видав щось на кшталт “це все складно”.
Мій сусід Григорич, ветеран-моряк, який пережив обстріли Одеси, прокоментував би це коротше: “Що тут складного? Прилетіло — це погано, не прилетіло — це добре”.
Одеська іронія найвищої проби
Найяскравіший момент стався, коли Костадинов почав розказувати про “історичну дружбу Болгарії та Росії”. Тетяна тоді із усмішкою, яку я би назвав “одеською іронією найвищої проби”, відповіла: “Так, звісно, особливо коли СРСР у 1944 році вбив без суду 18 тисяч болгарських інтелігентів, це дуже дружньо”.
Політик від такого аргументу аж знітився, почав щось мимрити про “історичні інтерпретації”. Типова реакція, яку я бачив у проросійських політиків, коли приходив на засідання міськради робити репортажі для нашої районної газети “Одеський вісник”.
Моя бабуся Роза Марківна, яка пережила окупацію Одеси, завжди казала: “Олежко, запам’ятай — найкраща зброя проти брехні це не крик, а точні факти з усмішкою”. Тетяна Станєва ніби зійшла з портрету моєї бабусі з цими словами.
Наслідки для політика
За інформацією від колег-журналістів з Болгарії, з якими я спілкувався сьогодні зранку, після цього інтерв’ю рейтинг партії “Відродження” помітно похитнувся. Очевидно, коли ти не можеш відповісти на прості запитання журналіста, то як ти керуватимеш країною?
“Ми, українські болгари, особливо гостро відчуваємо біль від російської агресії,” — поділилася Тетяна в коментарі для одеського радіо. “Коли твоя історична батьківщина має проросійських політиків, це вдвічі болючіше”.
Українські болгари та їхня позиція
В Одеській області, як я знаю з власних репортажів у селах Болградського району, проживає близько 150 тисяч етнічних болгар. І більшість з них категорично не підтримують російську агресію, чудово розуміючи, що імперські апетити Кремля не обмежуються лише Україною.
Марія Іванова, голова болгарського культурного товариства в Одесі, яку я знаю ще з університетських років, коментує: “Тетяна Станєва представляє нове покоління українських болгар — освічених, принципових і готових захищати правду. Ми пишаємося нею”.
Цей випадок нагадав мені історію, яку розповідав мій дідусь. Під час Другої світової війни болгарська спільнота Одеси активно підтримувала партизанський рух. А на Привозі існував таємний знак — перевернута корзина з болгарським перцем, що сигналізувало про небезпеку і наближення фашистських патрулів.
Сьогодні українські болгари так само стоять на захисті своєї української Батьківщини — хто зі зброєю, а хто, як Тетяна, зі словом, яке часом влучає точніше за кулю.
Коли я закінчував переглядати відео з Тетяною, мій телефон пискнув повідомленням від Славка, того самого друга-болгарина: “Бачив нашу Тетяну? От молодець! Бабуся її точно пишалася б.” І я подумав — так, це саме те, що робить нас українцями незалежно від етнічного походження: здатність стояти за правду з гідністю та, що особливо ціную як одесит, з гострим почуттям гумору.
