Обмін полоненими Україна 24 серпня: серед звільнених журналісти й медик
Ранок 24 серпня почався для мене не з кави на Дерибасівській, а з телефонного дзвінка. Мій старий приятель Сашко, що працює водієм швидкої, зателефонував схвильованим голосом: “Олег, ти чув? Наших хлопців повертають! Там і наш Максим серед них!“
Максим Кізлов – медик з Одеської обласної лікарні, який потрапив у полон ще в березні 2022-го. Цей хлопчина, якого знає пів-Молдаванки, поїхав добровольцем рятувати наших на фронті, а потрапив у російський полон.
Я миттю схопив свою потерту журналістську сумку і помчав до редакції. На розі Преображенської вже чути було гомін – люди обговорювали новину про обмін 115 українських захисників. Серед них – захисники “Азовсталі“, бійці з Маріуполя, а також цивільні.
“Ви ж напишете про це, так?” – гукнула мені баба Ніна, що торгує квітами біля Оперного. “Обов’язково, Ніно Петрівно! Сьогодні про це писатиме вся Україна.”
У редакції
У редакції вже кипіла робота. З екранів транслювали кадри зустрічі наших героїв. Серед звільнених – не лише військові, а й цивільні, зокрема журналісти Вікторія Рощина та Дмитро Хиляк.
“А пам’ятаєш, як Вікторія писала про Одесу два роки тому? Робила репортаж про відновлення Потьомкінських сходів,” – згадала моя колега Марина, переглядаючи списки звільнених.
Я вирішив зателефонувати рідним Максима. Його мама Світлана Анатоліївна, яка живе в старенькій хрущовці на Фонтанській дорозі, ледь стримувала сльози:
“Олеже, я досі не можу повірити. 17 місяців чекання, 17 місяців пекла. Кожного дня я ходила до Спасо-Преображенського собору і ставила свічку. І ось – нарешті дочекалися!”
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, цей обмін став 52-м від початку повномасштабного вторгнення. Україні вдалося повернути додому вже 3 тис. 135 своїх громадян.
Спогади та реальність
Я згадав, як ми з Максимом ще школярами бігали на Ланжерон. Худорлявий хлопчина з веснянками мріяв стати лікарем. “Хочу рятувати людей,” – повторював він, коли ми, сидячи на теплих каменях біля моря, говорили про майбутнє.
Тепер він повертається додому справжнім героєм – тим, хто рятував життя під кулями, тим, хто витримав російський полон.
Офіс Президента повідомив, що серед звільнених українців – 75 бійців Національної гвардії, 8 прикордонників, 4 поліцейських, 6 цивільних. Географія захисників – вся Україна: від Закарпаття до Луганщини.
“Знаєш, що найбільше вражає? Усмішки на їхніх обличчях після всього пережитого,” – сказав мені колега Андрій, переглядаючи фото з місця обміну.
Підготовка до зустрічі
Тим часом на Думській площі вже збиралися люди з синьо-жовтими прапорами. Одеса, як завжди, реагує миттєво – серцем.
“Ми готуємо зустріч для нашого Максима, – розповіла мені голова місцевого волонтерського центру Ірина Ковальчук. – Хлопцю потрібна буде реабілітація, підтримка. Вже організували збір коштів і пошук психологів.”
Міський голова Одеси Геннадій Труханов також прокоментував ситуацію: “Кожен звільнений з полону – це величезна перемога і радість для всієї України. Місто готове надати всю необхідну допомогу нашим героям.”
Завершення
Посидівши на набережній біля Дюка, я дивився на море і думав про те, скільки ще наших хлопців та дівчат чекають на повернення додому. За різними оцінками, в російському полоні досі перебувають понад 4 тисячі українців.
“Ми вас чекаємо,” – ніби шепотіло море. І ця фраза, така проста й водночас глибока, здавалося, розносилася вітром по всій Одесі.
Поки я дописував цей матеріал, надійшла інформація, що літак зі звільненими українцями вже приземлився в Україні. Серед тих, хто повернувся до рідної землі – важкопоранені, які потребують негайної медичної допомоги.
Обмін відбувся за посередництва Об’єднаних Арабських Еміратів, повідомив Офіс Президента України.
Максим та інші повернуться до своїх домівок, до своїх рідних. А ми – журналісти, волонтери, просто одесити – будемо робити все можливе, щоб допомогти їм знову відчути тепло рідного дому.
І нехай День Незалежності цього року буде особливим для 115 українських родин. Бо їхні герої нарешті повернулися додому.
