Оновлення шкільних укриттів Одещина: освітні заклади встановили сонячні панелі
Мій дід часто казав: “Часи змінюються, але школа завжди залишається школою”. Ох, як би він здивувався, побачивши сьогоднішні школи Одещини! Минулого тижня об’їхав кілька районів області, щоб на власні очі побачити, як змінюються наші навчальні заклади. І знаєте, було від чого відвисти щелепі.
Пам’ятаю, як у дитинстві найсучаснішим обладнанням у моїй школі на Молдаванці був графопроєктор, який учителька фізики вмикала по великих святах. А зараз у сільській школі в Біляївському районі – сонячні батареї на даху! Хто б міг подумати?
Автономні школи – нова реальність
“Минулого року в нас часто вимикали світло, діти мерзли, вчителі проводили уроки при ліхтариках. А тепер ми майже автономні!” – розповідає Марія Петрівна, директорка Нерубайської загальноосвітньої школи. Сонячні панелі встановили ще влітку, і вже цієї осені школа відчула різницю.
У школі тепер є власний резервний запас електроенергії. Сонячні батареї живлять не лише класи, а й шкільне укриття, де обладнали справжній підземний навчальний центр.
“У нас тут тепер і вай-фай працює, і комп’ютери, і навіть система вентиляції не залежить від загальної мережі”, – з гордістю показує мені підвальні приміщення завгосп школи Микола Григорович.
В укритті – яскраві стіни, зручні парти, м’які пуфи. Навіть є маленька бібліотека і куточок відпочинку. Хто б міг подумати, що звичайний шкільний підвал може перетворитися на такий затишний простір?
“Коли вперше прозвучала повітряна тривога, діти сприйняли це як пригоду – бігли в укриття наввипередки. Тепер це для них звичайна справа”, – зітхає вчителька початкових класів Олена Сергіївна. – “Принаймні їм тут комфортно і безпечно”.
Статистика та плани влади
За даними Одеської обласної військової адміністрації, з початку року вже 47 шкіл регіону отримали модернізовані укриття. У 12 з них встановлено автономні системи електропостачання на основі сонячних панелей.
“Це не просто про комфорт – це про безпеку наших дітей і неперервність освітнього процесу”, – пояснює Сергій Гриневецький, голова Одеської ОВА.
Проблеми віддалених районів
Але не все так райдужно. У віддалених селах ситуація залишається складною. Доїхав до Ренійського району – там деякі школи досі мають лише найпростіші “буржуйки” в підвалах. Вчителька історії з села Орлівка скаржиться: “Нам обіцяли оновлення укриття ще навесні. Вже осінь, а ми й досі чекаємо”.
Місцева влада пояснює затримки логістичними проблемами та складністю доставки будівельних матеріалів у віддалені райони. “До кінця року плануємо охопити програмою оновлення ще 30 шкіл“, – запевняє Віталій Ткаченко, представник департаменту освіти ОВА.
Ініціативи громад
Цікаво, що ініціатива встановлення сонячних панелей часто йде від самих громад. У Чорноморській ОТГ батьки та місцевий бізнес зібрали кошти на обладнання для школи. “Ми розуміли, що чекати можна довго, тому вирішили діяти самі”, – розповідає Олександр, батько двох школярів і місцевий підприємець.
Поки ми спілкуємося в коридорі школи, лунає сигнал повітряної тривоги. Дітлахи спокійно, без метушні спускаються в укриття. Вражає їхня зібраність – жодних істерик чи паніки. Вчителька продовжує урок, ніби нічого не сталося. Дістає планшет, вмикає презентацію на проекторі. Життя триває.
“Ми адаптуємося”, – каже директорка школи. – “Найважливіше – не зупиняти навчання“.
Міські школи також змінюються
На зворотному шляху до Одеси зупинився біля своєї колишньої школи на Молдаванці. Тут теж помітні зміни – свіжий ремонт в укритті, нові вікна, система вентиляції. Але сонячних панелей ще немає.
“Ми в черзі на наступний рік”, – каже охоронець, який впізнав мене як колишнього учня. – “Кажуть, міські школи також отримають автономне живлення”.
Одеська область поступово перетворює виклики сьогодення на можливості для модернізації. Укриття стають не просто сховищами, а повноцінними навчальними просторами. Сонячні батареї – не лише екологічна альтернатива, а й запорука безперебійного навчання.
Повертаючись додому через Фонтан, спостерігаю, як призахідне сонце відбивається в сонячних панелях на даху ще однієї школи. Символічно: навіть у найтемніші часи наші діти продовжують тягнутися до світла знань. А наше завдання – забезпечити, щоб це світло не згасало.
