Перейменування провулку в Київському районі Одеси на честь історика
Вчора я їхав трамваєм через Київський район до своєї старої тітки Рози. Вона ще з радянських часів мешкає в тому самому будиночку біля парку Перемоги і ніколи не планувала переїжджати. “Олежик, – завжди каже вона, – тут кожен камінь мені рідний”. І ось, поки я їхав і дивився у вікно на знайомі з дитинства вулиці, помітив робітників, які змінювали табличку на одному з провулків.
Виявилося, що нещодавно в Київському районі Одеси перейменували один із провулків на честь видатного історика. Звісно, я не міг проїхати повз і не дізнатися, що до чого.
Зустріч з місцевими жителями
“Та ви що, не чули? – здивувався літній чоловік із собакою, якого я зустрів біля нової таблички. – Це ж подія! Нарешті нашого земляка вшанували”. Дідусь виявився Михайлом Петровичем, корінним мешканцем цього провулку, який прожив тут майже 60 років.
Провулок Іванова тепер носитиме ім’я професора Олександра Олександровича Бачинського – видатного історика, архівіста та краєзнавця, який зробив неоціненний внесок у дослідження Одеси та Південної України.
“Я ще пам’ятаю, як мій батько розповідав про цього Бачинського, – продовжував Михайло Петрович. – Він був справжнім одеситом, хоч і народився на Поділлі. Переїхав до нас ще в 1920-х роках і закохався в Одесу всім серцем”.
Офіційна інформація
За офіційною інформацією від міськради, рішення про перейменування було прийняте під час останньої сесії міської ради. За пропозицію проголосувала більшість депутатів.
“Ми підтримуємо ініціативу громадськості щодо увічнення пам’яті видатних одеситів та людей, які зробили значний внесок у розвиток нашого міста”, – прокоментувала Олена Ковальчук, представниця департаменту культури міської ради.
Історична цінність
Професор Бачинський був не просто істориком. За словами Віктора Савченка, місцевого краєзнавця, з яким я поспілкувався по телефону, Олександр Олександрович був справжнім рятівником одеської історії.
“У тяжкі 1930-ті, коли знищували архіви, саме Бачинський зберіг чимало унікальних документів. Він врятував десятки тисяч сторінок, які розповідають про справжню історію нашого міста. Без нього ми б багато чого не знали про стару Одесу”, – розповів Савченко.
Реакція мешканців
Жителі провулку сприйняли новину по-різному. Тетяна Маринич, молода мама, яка гуляла з дитячим візочком, зізналася: “Чесно кажучи, спочатку було незвично. Ми всі звикли до старої назви. Але коли почитала про цього історика, зрозуміла, що це правильне рішення”.
А от пенсіонерка Галина Степанівна скаржиться: “Тепер треба всі документи міняти. І пошту будуть плутати. Хоч би повідомили нас заздалегідь!”
Утім, як повідомили в КП “Одескомунсервіс“, усі необхідні зміни в адресному реєстрі вже внесені, а мешканцям надаватимуть допомогу з переоформленням документів.
Думки перехожих
Я вирішив розпитати ще кількох перехожих, що вони думають про нову назву провулку. Молодий хлопець у навушниках знизав плечима: “Та мені байдуже, якщо чесно. Головне, щоб в додатку для таксі правильно відображалося”. А літня жінка з продуктовими сумками раптом усміхнулася: “А я в школі вчилася за його підручником! Подумати тільки, тепер живу на вулиці свого вчителя”.
Процес перейменування
До речі, як з’ясувалося, процес перейменування провулку тривав майже рік. Ініціатива належала громадській організації “Одеська спадщина“, яка зібрала підписи мешканців та подала відповідне звернення до міської ради.
“Ми вже три роки займаємося популяризацією імен видатних одеситів, – розповіла Марина Коваленко, голова організації. – Перейменування вулиць – це лише частина нашої роботи. Ми також проводимо екскурсії, видаємо брошури, організовуємо виставки”.
Наступного тижня на новоперейменованому провулку планують встановити інформаційну табличку з коротким описом життя та досягнень професора Бачинського.
Особисті спогади
Коли я нарешті дістався до тітки Рози і розповів їй про перейменування, вона раптом схопилася за серце: “Ой, Бачинський! Так це ж той самий професор, який вів лекції, коли я вчилася в університеті! Такий інтелігентний був, в окулярах, завжди з паличкою ходив… Правильно зробили, що назвали. Хороша людина була”.
Так непомітно історія раптом стала ближчою. І тепер, проходячи цим провулком, я згадуватиму не лише дорогу до тітки Рози, але й людину, яка зберегла для нас історію нашого міста. А це, погодьтеся, дорогого коштує.
