Нащо на маяку прапор? Розповідь про одну морську традицію
Учора зранку мій телефон просто вибухнув від повідомлень. “Ти бачив?”, “Олеже, ти ж там живеш поряд!”, “Скільки років тому це було останній раз?”. Спочатку не міг второпати, що трапилось — може, знову дельфіни до берега підпливли чи якась зірка на Ланжероні засмагає.
А потім побачив фото і відразу накинув куртку. Воронцовський маяк. Наш одеський красень. І на ньому — синьо-жовтий прапор України.
Не повірите, але я там був за півгодини. Дитинство на Пересипу, юність на Молдаванці, а серце завжди там, де море. Коли я підійшов до маяка, там уже зібралось чимало людей. Хтось фотографувався, хтось просто стояв і дивився, як прапор майорить над акваторією порту.
Зустріч з морським минулим
— Красиво, правда? — почув я за спиною.
Обернувся — дідусь років сімдесяти, в морському кашкеті, з вицвілою від сонця шкірою. Представився Михайлом Степановичем, колишнім лоцманом.
— Я сорок років цей маяк як свої п’ять пальців знаю, — розповідав він, поки ми разом дивились, як вітер бавиться з прапором. — За радянських часів тут тільки червоний був. А синьо-жовтий підняли у 1992-му, пам’ятаю той день. Тоді теж люди приходили, фотографували…
Офіційна церемонія
За даними прес-служби Одеського порту, вчора на Воронцовському маяку було офіційно піднято державний прапор України. Церемонія відбулася за участі представників морської адміністрації, військових моряків та портовиків.
— Ми відновлюємо добру морську традицію, — пояснив мені начальник відділу маякової служби Олександр Шевченко. — Державний прапор на маяку — це не просто символ. Це орієнтир для наших суден, це повідомлення всім, хто заходить в одеську гавань: ви в Україні.
А тим часом людей біля маяка ставало все більше. Молодь, пенсіонери, мами з дітьми — усі прийшли подивитися на цю подію.
Дитяче питання
— Мамо, а нащо на маяку прапор? — запитав хлопчик років шести.
Я прислухався, бо й сам колись, ще малим шкетом, ставив таке ж питання своєму батькові.
— Бо маяки не тільки світло показують, — терпляче пояснювала мама. — Вони ще й кажуть морякам: “Ви вдома”. А прапор — це як привітання.
Історія та символіка
Воронцовський маяк — не просто споруда на краю молу. Для одеситів це символ міста, такий же впізнаваний, як Оперний театр чи Потьомкінські сходи. Збудований у 1888 році за проектом інженера Баскакова, він пережив і революцію, і дві світові війни.
— А знаєте, що найцікавіше? — загадково посміхнувся Михайло Степанович. — У нас в Одесі кажуть: якщо загадати бажання, коли маяк блимне, і порахувати до десяти — воно обов’язково збудеться.
— І що, працює? — посміхнувся я.
— А ви перевірте, — підморгнув старий моряк. — Я ось усе життя так робив. І бачте — дожив до того дня, коли знову наш прапор на маяку.
Морські традиції
Пізніше я поговорив з Іриною Костюк, берегинею маякових традицій з Морського музею.
— Це давня традиція всіх морських держав — піднімати національний прапор на маяках, — розповіла вона. — Колись, ще за часів вітрильників, це був спосіб показати суверенітет над територіальними водами. Зараз це більше символічний жест, але який має величезне значення.
Директор порту Сергій Гриневецький підтвердив, що відтепер прапор майорітиме над маяком постійно, як це було до 2014 року.
— Ми повертаємо те, що завжди було частиною нашої морської ідентичності, — наголосив він. — І символічно, що це відбувається саме зараз, коли ми всі як ніколи відчуваємо свою єдність.
Одеська мудрість
Вже пізніше, коли я писав цей матеріал в улюбленій кав’ярні на Дерибасівській, до мене підсіла бабуся Роза, яка продає сувеніри туристам.
— Олежику, то ти про маяк пишеш? — зазирнула вона в мій ноутбук. — Так ти напиши, що той прапор — він як душа нашої Одеси. Море у нас синє, сонце — жовте. От і прапор такий же.
І знаєте, ця проста одеська мудрість здалася мені найточнішим описом того, що я відчував, дивлячись на синьо-жовте полотнище над Воронцовським маяком. Бо справді, що може бути природнішим для міста біля моря, ніж кольори моря і сонця?
Бажання при світлі маяка
Того вечора я повернувся до маяка. Вже стемніло, і він сяяв своїм звичним ритмічним світлом. Прапор було ледь видно в темряві, але він був там. І коли маяк блимнув, я все-таки порахував до десяти і загадав бажання.
Яке? Того не скажу. Але воно про нашу Одесу, наше море і наш дім.
