Танець Усика з донькою розчулив соцмережі під хіт Бобула
Ви знаєте, що найкращий відпочинок для спортсмена — це час із родиною. Пам’ятаю, як мій батько завжди казав: “Олеже, коли вдома лад, тоді й на роботі результат”. І схоже, що наш чемпіон Олександр Усик цю мудрість добре засвоїв.
Вчора в соцмережах з’явилося відео, від якого в мене, старого одеського журналюги, защеміло серце. Олександр Усик, чемпіон, якого знає вся планета, танцює зі своєю донечкою під пісню Іво Бобула “Я піду в далекі гори”. Просто батько і дитина в звичайній кімнаті — без пафосу, без показухи, по-справжньому.
Зворушливий момент
Для тих, хто не бачив — Саша гойдає малу на руках, кружляє з нею кімнатою, а вона тримається за татуся, наче це найбезпечніше місце у світі. А воно ж так і є! Таке відчуття, ніби зазирнув у чужу квартиру через вікно — не як папараці, а як старий друг, що випадково проходив повз.
“Батя зі мною так не танцював, — написав мені в коментарі Аркадій з Пересипу. — А шкода. Коли дивишся на такого здорованя, який може будь-кого відправити в нокаут, а він ніжно тримає свою дитину — це щось особливе”.
І я з ним згоден. Тим більше що сцена вийшла така природна — жодних постановок, як це часто буває у зірок. Знаєте, коли наймають фотографа, гримера, а потім викладають “випадкові” кадри “звичайного” життя.
Мій колега Семен з редакції “Одеського вісника” навіть пожартував: “У боксерському рингу Усик показує силу, а вдома — серце”. І в цьому весь Сашко. Згадати хоча б, як він після перемоги над Джошуа казав, що поспішає додому, до дітей.
Сімейні цінності чемпіона
До речі, Усик виховує трьох дітей: сина Михайла та доньок Єлизавету й Марію. І судячи з того, як він ставиться до родини, виростуть вони людьми з великим серцем.
На Дерибасівській учора тільки про це й говорили. Моя сусідка Раїса Львівна, яка боксом ніколи не цікавилася, зранку зателефонувала: “Олеже, ти бачив? Наш Усик — не тільки чемпіон, а ще й батько чудовий!”
Цікаво, що Усик вибрав для танцю саме пісню Бобула. Здавалося б, міг обрати щось сучасніше, молодіжне. Але ні — українська класика, пісня, яка несе в собі глибину наших Карпат, нашої культури.
Реакція громадськості
“Молодим батькам треба в Усика вчитися, а не в TikTok“, — підслухав я розмову двох бабусь на Привозі. І знаєте, вони мають рацію. У час, коли всі женуться за лайками та підписниками, Олександр просто насолоджується моментами з рідними.
Пригадую, як минулого року на набережній біля Аркадії зустрів Сашка з родиною. Без охорони, без понтів — звичайна сім’я на прогулянці. Тоді подумав: от що значить справжня велич — коли людина досягла всього, але залишилася собою.
Коментарі під відео зворушують не менше, ніж сам танець. “Коли чемпіон світу стає просто татом — це найкраща перемога“, “Найсильніші чоловіки — найніжніші батьки”, “Цей танець важливіший за будь-який чемпіонський пояс”.
На моїй пам’яті це вже не перший випадок, коли Усик показує себе як люблячий батько. І щоразу це викликає таку хвилю емоцій в українців. Може, тому що ми всі втомилися від фальшивих образів і цінуємо справжність?
Звісно, знайшлися й ті, хто написав: “Та що тут такого? Звичайна справа — батько з дитиною танцює”. Але в тому й річ, що для великого спортсмена важливі такі прості, “звичайні” моменти. Це і є найбільша цінність.
Ось така історія, друзі. Іноді найсильніші люди виявляються найніжнішими. І в цьому немає протиріччя, а є гармонія. Справжня сила — вона не в кулаках, а в серці.