Ринковий калейдоскоп
Суботнього ранку, як то повелося ще з часів мого дитинства, я вирушив на Привоз. Сьогодні мав місію – не просто закупитись на вихідні, а й розвідати, що і почому на головному ринку міста у 2024-му. Бо вже дзвонила бабуся Софія Марківна із Заболотного: “Олєжка, ти ж подивись там, шо воно коштує на цьому Привозі, бо мені сусідка Ніна сказала, що вже все, жах, копійчини не залишиться”.
Ще не було й восьмої, а молочний корпус вже гудів, наче вулик. Зразу згадалося, як мене малим тягала сюди мама, і я вперто просив: “Ну мамо, ну давай вже скоріше підемо”. А тепер сам стою, принюхуюсь, прицінююсь, і ніхто мене звідси не вижене.
Молочний корпус
— Хлопчику, давай сюди, у мене найсвіжіша бринза, — гукає тітка Лариса, яка торгує тут, мабуть, років тридцять.
— Та який я вам хлопчик, тьотю Ларисо? Ви ж мене ще з пелюшок знаєте!
— Ой, Олєжка Чигрін! А я й не впізнала. Ну шо, для статті своєї ціни питаєш?
Дійсно, бринза у тьоті Лариси — 220 гривень за кіло. Поруч у Галини Петрівни — 240, але вона клянеться, що її бринза з села Нерубайське, “від своєї корови Зірки”. Сметана — від 85 до 120 гривень за півлітрову баночку, залежно від жирності та красномовства продавчині.
Овочеві ряди
З молочного корпусу прямую до овочевих рядів. Тут справжній фестиваль кольорів і запахів. Огірки — від 35 до 55 гривень, в залежності від розміру і “фотогенічності”, як жартує дядько Семен з Овідіопольського району.
— Бери ці маленькі, по 45 гривень, — радить він. — Мої огірчики з любов’ю вирощені, без хімії, як колись мій батько робив. А ті, шо дешевші — то для засолки.
Помідори — справжня симфонія цін: від 30 гривень за тепличні до 65-70 за “м’ясисті” херсонські. Баклажани тримаються в діапазоні 40-60 гривень, кабачки — 25-35.
Картопля нового врожаю — від 16 до 25 гривень, залежно від сорту. Але моя сусідка з Ленпоселка Марія Степанівна завжди казала: “На ранній картоплі не економ — вона найсмачніша”.
Капуста білоголова — 18-22 гривні, а молода капустка — вже під 30. Цибуля — від 24 до 32 гривень, часник — 85-120 за кіло, але можна взяти на вагу.
Сезонні радощі
Окремо хочу відзначити сезонні радощі. Кавуни з’явилися за ціною 18-25 гривень, а дині — 30-45, залежно від сорту. Вдихаю цей солодкий запах і згадую, як батько приносив додому величезного кавуна з Привозу, і ми всією родиною сідали на балконі його їсти.
— Ви не дивіться, шо воно таке дороге, — пояснює Михайло, продавець динь. — Це перші, тому й ціна така. Через тиждень вже буде дешевше. А ця диня, “Колгоспниця” — пахне як парфум!
Ягоди теж радують око — але не гаманець. Полуниця — від 120 до 160 гривень, чорниця — 180-220, а малина тримає планку в 170-230 гривень за кіло.
Зелень і аромати
Раптово помічаю Петра Семеновича з Фонтанки, який продає зелень. Чоловік вже, мабуть, років 70, але досі сам вирощує найкращу м’яту, кріп та петрушку в окрузі.
— Петре Семеновичу, як справи, як торгівля?
— Та яка там торгівля, Олєжко… Пучок м’яти — 15 гривень, кріп — 12, петрушка — 15, рукола — 25. Але люди беруть менше, ніж раніше. Кажуть: “Дорого”. А я їм: “Та ви понюхайте, який аромат!”
Насправді, аромат там дійсно неймовірний. Беру собі пучок м’яти для чаю — як відмовити такому ентузіасту?
Фруктова симфонія
Окремо варто відзначити фрукти. Яблука від 25 до 60 гривень, груші — 45-85, абрикоси — 55-75, персики — 65-90. А черешня (останні дні сезону!) — від 80 до 120 гривень.
— Ми в минулому році о цій порі їх вже по 50 продавали, — зітхає тітка Валя, торговка з 20-річним стажем. — Але що поробиш — бензин дорожчає, добрива дорожчають, життя дорожчає.
Згадую, як у дитинстві, ще за бабусиних часів, на гривню можна було купити жменю цукерок “Барбарис”. Тепер на Привозі навіть найпростіші цукерки — від 140 гривень за кіло.
М’ясні ряди
Зупиняюсь біля м’ясних рядів. Свинина — від 160 до 220 гривень за кіло, залежно від частини. Яловичина — 180-260, куряче філе — 115-140, куряча грудка — 95-110, стегна — 80-95.
— Олєжка, напиши, шо наше м’ясо найкраще, — просить дядько Гриша, у якого моя мама ще 20 років тому купувала свинину для відбивних. — Не те, що в супермаркетах. У мене корм натуральний, без цих… як їх… стероїдів!
Морські скарби
Роблю коло ринком і повертаюся до рибного відділу. Ціни такі: бичок — 90-120 гривень, камбала — 240-280, скумбрія — 140-170, карась — 90-110, короп — 120-135.
— А є щось з риби бюджетне? — питаю у продавчині Наталі.
— Хіба що кільку, — сміється вона. — Але й та вже по 80 гривень. Чи ось салака по 85. Так шо дешевше макарони купити, чим рибу.
Солодкий фінал
На десерт залишаю собі ряди з домашньою випічкою. Тут і пиріжки з вишнею по 25-30 гривень, і булочки з маком по 18-22, і круасани по 32-40. Але моє серце належить плациндам з бринзою від бабусі Марії — 45 гривень за штуку, але варті кожної копійки.
Післямова
На виході з ринку зустрічаю свого колишнього однокласника Сашка, який тепер працює в міській адміністрації.
— Ну як, — питає, — дорого у нас на ринку?
— Та як сказати… — відповідаю. — Для гаманця — так, боляче. Але для душі — безцінно. Де ще почуєш такі історії, побачиш таких колоритних людей? Це ж не просто ринок — це наша одеська душа.
Повертаюся додому з повними сумками і порожнім гаманцем. Але що поробиш — Привоз є Привоз. І нехай ціни кусаються, але без цього ритуалу суботнього шопінгу Одеса просто перестане бути Одесою. Принаймні для таких корінних одеситів, як я.
