Історія одеського єнота
Сьогодні вранці, проїжджаючи повз Біопарк, згадав історію з єнотом, що сколихнула всю Одесу минулого тижня. Не втримався і заїхав дізнатися, чим там все закінчилося. Тільки-но припаркував свою стареньку “Таврію” біля входу, як помітив знайомого охоронця – дядю Толю, який працює тут років з п’ятнадцять.
– Ну шо, Олежик, прийшов подивитися на нашу знаменитість? – усміхнувся він, показуючи в бік вольєрів.
Початок скандалу
А історія й справді гучна. Тиждень тому в соцмережах з’явилося відео, де відвідувачка Біопарку скаржилася на жахливі умови утримання єнота. Тварина нібито була виснажена, а її вольєр – брудний та занедбаний. Відео швидко розійшлося одеськими групами, і міські зоозахисники забили на сполох.
Пам’ятаю, як моя сусідка баба Роза з другого поверху, побачивши мене у дворі, схопила за рукав і обурено прошепотіла: “Олежик, ти бачив, шо вони роблять з тим бідним звірятком? Це ж як у нас в ЖЕКу – всі гроші розкрадають, а на прибирання – нема!”
Офіційна перевірка
І от, після всього галасу, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу нарешті провела перевірку умов утримання тварини. Співробітники інспекції детально обстежили вольєр та оцінили стан єнота.
– Йду вольєрами і бачу – група людей у формі щось записує біля єнотів, – розповідає мені Марина Петренко, волонтерка Біопарку, яку я знаю ще з часів студентства в університеті. – Чесно кажучи, ми й самі переживали, бо той єнот дійсно потрапив до нас у не найкращому стані – його підібрали десь на Таїрова, де він жив у підвалі багатоповерхівки.
Історія порятунку
За словами працівників Біопарку, тварину врятували з вулиці, де вона могла загинути або стати жертвою жорстокого поводження. Єнот, як з’ясувалося, був домашнім, але колишні господарі, мабуть, вирішили, що тримати дику тварину вдома – не найкраща ідея, і просто викинули його.
– Звідки в Одесі взагалі беруться єноти? – запитую у ветеринара Біопарку Сергія Івановича, який саме проходив повз.
– Тут як на Привозі – хочеш, купиш навіть крокодила, – зітхає він. – Люди заводять екзотичних тварин, наче іграшки, а потім не знають, що з ними робити. Цей єнот, до речі, був дуже виснажений, коли його знайшли. Тиждень на крапельницях сидів.
Результати перевірки
Перевірка екоінспекції, як повідомляється на офіційному сайті відомства, не виявила порушень умов утримання тварини. Фахівці зазначили, що вольєр відповідає вимогам для даного виду, а стан здоров’я єнота – задовільний, враховуючи його історію.
– Шо ви думаєте, я тут двадцять п’ять років на Молдаванці живу, за цей час і не таке бачив, – втручається в нашу розмову якийсь дідусь, що підслухав нашу бесіду. – Пам’ятаю, в дев’яностих на Привозі продавали левеня. Прямо з багажника “дев’ятки”!
Коментар керівництва
Директор Біопарку Ігор Бейлін пояснив, що тварина перебуває під постійним наглядом ветеринарів і отримує необхідне лікування.
– Ми розуміємо занепокоєння громадськості, – каже він, запрошуючи мене до свого кабінету. – Але часто люди не враховують, що реабілітація диких тварин – це тривалий процес. Цей єнот був серйозно травмований – і фізично, і психологічно. Такі випадки, на жаль, непоодинокі.
За стіною кабінету чутно гамір – сьогодні середа, і до Біопарку привезли групу школярів з Фонтана. Діти галасують, роздивляючись тварин. Цікаво, що саме єноти викликають у них найбільше захоплення – мабуть, через мультики та відео в TikTok.
Майбутнє єнота
– А що буде з єнотом далі? – запитую у директора.
– Залишиться у нас. На жаль, повернути його в дику природу вже неможливо – він звик до людей. А випустити на вулиці Одеси – це приректи на смерть, – пояснює Бейлін. – Тому будемо доглядати, лікувати, а коли повністю одужає – можливо, включимо до освітніх програм, щоб діти розуміли: екзотичні тварини – це величезна відповідальність, а не іграшка.
Висновки
Виходячи з Біопарку, зупиняюся біля вольєра з героєм скандалу. Єнот, здається, почувається набагато краще, ніж на тому відео – активно рухається, обнюхує кожен куточок свого дому і з цікавістю розглядає відвідувачів.
– Мій онук його Жориком називає, – каже мені літня жінка, яка також спостерігає за твариною. – Ми сюди щотижня приходимо. Я живу недалеко, на Космонавтів. Бачу, що за ним добре доглядають, він уже майже як новенький.
Історія з єнотом нагадує мені дитинство, коли ми з хлопцями з нашого двору на Молдаванці підбирали бездомних кошенят і цуценят. Тоді нам здавалося, що достатньо просто нагодувати тварину – і все буде добре. Тепер розумію, що порятунок – це лише початок довгого шляху.
Вже сідаючи в машину, помічаю групу студентів-біологів, які жваво обговорюють щось біля входу. Один із них, високий хлопець у окулярах, емоційно розповідає, як важливо створювати центри реабілітації диких тварин в Україні.
І я думаю: може, саме ця історія з єнотом змусить одеситів більш відповідально ставитися до братів наших менших? Принаймні, хочеться в це вірити.
