Візит Бориса Джонсона до Одеси: світанок з містянами
Що робить колишній прем’єр-міністр Великої Британії о шостій ранку на Приморському бульварі? Запитання не з кросворду, а з мого недоспаного буднього дня. Але про все по порядку.
Несподіваний дзвінок
Вчора надвечір отримав дзвінок від старого знайомого з міськради: “Олеже, кажуть, Борис Джонсон приїхав до нас тихенько. Ніхто з преси не знає. Завтра на світанку буде на бульварі. Якщо хочеш ексклюзив – вставай раніше“.
Будильник о 5:15 – це, скажу вам, особливий вид тортур для журналіста, який закінчив писати матеріал о другій ночі. Але тут вибору немає – такі шанси випадають нечасто.
Ранкова зустріч
Приморський бульвар о 5:50 виглядає майже безлюдним. Лише кілька одеситів похилого віку роблять ранкову зарядку, двоє туристів фотографують море в ранковому світлі, та ще прибиральники метуть алеї. І жодної офіційної делегації.
“Може, це була качка?” – думаю я, присівши на лавку біля пам’ятника Дюку. І тут помічаю, як з боку готелю “Лондонська” йде невелика група людей. Центральна фігура – немов зійшла з екрану телевізора: це він, Борис Джонсон, з фірмовою розкуйовдженою білявою шевелюрою, в темно-синьому костюмі, але без краватки.
Поруч із ним – всього чотири особи: двоє охоронців, перекладач і, як я дізнався пізніше, співробітник британського посольства. Жодних представників місцевої влади, жодних прапорів чи помпезності.
Перше знайомство
“Доброго ранку! Олег Чигрин, одеський журналіст,” – представляюсь англійською, демонструючи прес-карту.
“О, місцева преса! Чудово!” – Джонсон потискає мені руку з щирою посмішкою. “Прекрасне місто, прекрасний ранок. І мені казали, що тут чудові світанки”.
За десять хвилин неформальної розмови колишній прем’єр розповів, що приїхав до України з приватним візитом, а в Одесі мріяв побувати багато років, ще з часів, коли працював журналістом.
“Знаєте, мій прадід по материнській лінії жив у Одесі наприкінці XIX століття. Тому для мене це не просто красиве місто, але й частина родинної історії,” – зізнається Джонсон.
Несподівана зустріч
Раптом до нас підходить літній одесит в спортивному костюмі – явно один із тих, хто робив зарядку.
“Я вас знаю! Борис!” – говорить він з сильним акцентом.
Джонсон сміється і пропонує сфотографуватися. За мить вони вже спілкуються, наче давні друзі, а одесит, представившись як Семен Маркович, 78 років, розповідає англійцю про історію бульвару.
“Молодий чоловіче, запишіть, – звертається до мене Семен Маркович, – що в 1974 році я сидів на цій самій лавці з дівчиною з Англії. І от тепер, через майже пів століття, знову сиджу з англійцем!”
Неформальний Джонсон
Британський політик замовляє каву в кіоску, що саме відкрився, і схоже, насолоджується цією неформальною атмосферою. Коли я запитую, чи буде він зустрічатися з місцевою владою, він лише знизує плечима:
“Можливо, пізніше. Зараз я хочу побачити справжню Одесу. Не офіційну, а живу”.
Поки ми розмовляємо, навколо поступово збирається невеликий натовп – хтось робить селфі з високим гостем, хтось просто дивиться з цікавістю. Джонсон терпляче фотографується з усіма охочими.
Плани на день
“Що ви вже встигли побачити в Одесі?” – запитую я.
“Поки що небагато. Вчора ввечері прогулявся Дерибасівською, завітав до Міського саду. Мені порадили відвідати Привоз, тож сьогодні я туди неодмінно піду. І, звісно, хочу побачити Оперний театр“.
Цікаво, що Джонсон майже не говорить про політику. Лише коли я безпосередньо запитую про підтримку України, він стає серйозним:
“Моя позиція незмінна. Україна заслуговує на всебічну підтримку, і я роблю все можливе, щоб цю підтримку забезпечити, навіть не перебуваючи на посаді“.
Завершення зустрічі
До восьмої ранку на бульварі стає людно – хтось поспішає на роботу, туристи виходять на прогулянку. Борис Джонсон дякує за компанію і говорить, що зараз прямує до Оперного театру, а потім на Привоз, “де хоче спробувати справжню одеську їжу”.
Коли політик віддаляється зі своїм невеликим супроводом, до мене підходить той самий Семен Маркович:
“Я ж одразу впізнав його. Ось така у нас Одеса – ніколи не знаєш, кого зустрінеш на ранковій прогулянці”.
З ним важко не погодитися. Так само як і з тим, що коли світові лідери приїжджають до нас не лише з офіційними візитами, але й щоб просто погуляти нашим містом на світанку – це добрий знак. І для Одеси, і для всієї України.
До речі, якщо сьогодні на Привозі зустрінете високого блондина з британським акцентом, який купує бринзу, чебуреки чи шаурму – не дивуйтеся. Це всього лише колишній прем’єр-міністр Великої Британії вивчає одеську культуру в найкращий спосіб – через шлунок.
