Риба повертається у Дністровський лиман
Бачив я на своєму віку всякого. І як рибу з моря носили відрами, коли ще пацаном був. І як потім роками нічого не ловилось, навіть на найкращу снасть. Але те, що побачив учора на березі Дністровського лиману, нагадало мені часи дитинства, коли дідусь розказував, як раніше риби було – хоч лопатою греби.
Вранці-рано мене підхопив знайомий рибінспектор Микола: «Олеже, тікай на набережну, там таке дійство зараз буде – на все життя запам’ятаєш!» Я ще сонний, але журналістське чуття не підводить. Хапаю фотоапарат і за п’ятнадцять хвилин уже на місці.
Масштабне зариблення
На березі Дністровського лиману – з десяток вантажівок і справжній натовп. Рибалки всіх віків, хлопці в формі, якісь офіційні люди з папками. А на воді – величезні контейнери з живою рибою!
– Сьогодні запускаємо 28 тонн молоді риби, – розповідає мені Сергій Петрович, старший інспектор рибоохорони. – Білого амура, товстолобика, коропа… Маємо відновити популяцію, бо за останні роки рибні запаси катастрофічно зменшились.
Поруч стоїть дід Гриша, якого знаю ще з дитинства. Йому вже під вісімдесят, але щодня на риболовлю ходить, як на роботу.
– Такого я не бачив років із тридцять, – каже старий, спираючись на свою бамбукову вудочку. – Раніше, у 70-ті, теж запускали молодь, тоді клювало – будь здоров! А потім перестали, і все – риба пішла. Хіба що бичка часом зловиш.
Гриць, мій сусід з Пересипу, жартома додає:
– Якщо всю цю рибу розділити на всіх одеських рибалок, то вийде грамів по двісті на брата!
– То ти, Грицю, вже поділив? – сміюся я у відповідь. – А вона ж ще підрости має!
Програма відновлення
Чиновник із департаменту екології, представившись Віталієм Семеновичем, пояснює мені за чашкою кави з термоса:
– Це перший етап масштабної програми з відновлення рибних ресурсів. Риба вирощена на спеціальних фермах, адаптована до наших умов. За розрахунками науковців, до промислових розмірів вона досягне за два-три роки. Загальна вартість програми – понад 5 мільйонів гривень.
Раптом усі заворушились – почалось! З металевих контейнерів у лиман полилися справжні срібні потоки. Молодь риби, ще зовсім маленька, але вже спроможна вижити в дикій природі.
Згадав, як мій батько, коли я ще школярем був, приносив з лиману таких здоровенних коропів, що їх у відро не вміщували. А потім, у 90-ті, браконьєри з електровудками так попрацювали, що й дрібної рибешки було не знайти.
– Ви тільки гляньте, яка дрібна! – зітхає бабця Люба, що продає на набережній в’ялену рибу. – Скільки її треба, щоб толк був?
– Та ви, тьотю Любо, не хвилюйтесь, – відповідає їй молодий хлопець у формі з емблемою рибоохорони. – Ця “дрібнота” за рік-півтора набере по два-три кіло. Головне – не виловлювати її зараз.
Проблеми браконьєрства
А до мене підходить Василь Зінченко, голова місцевої асоціації рибалок. Знаємо один одного ще з університету.
– Олеже, ти ж напиши правду, – каже він, відвівши мене вбік. – Випуск риби – це добре, але треба ще посилити контроль. Бо що толку запускати, якщо потім сітками все виловлять? У нас уздовж лиману за ніч по 20-30 сіток ставлять. Ми з хлопцями нещодавно самі три сітки зняли і знищили.
Я киваю. Він має рацію. Поки ми розмовляємо, останні контейнери спорожніли. Риба пішла в лиман.
– А пам’ятаєш, – питає Василь, – як ми студентами на Дністровський лиман їздили на практику? Тоді за день по 10-15 кілограмів різної риби ловили.
– Авжеж! У мене навіть фотографія є – ти з судаком на півтора кіло.
– Отож-бо! А тепер студенти їздять, і що? Три бички та два окунці – вся здобич. Ну, маю надію, тепер ситуація зміниться.
Надія на відновлення
Ближче до обіду народ починає розходитись. Хтось поїхав по роботах, хтось залишився біля води – спостерігати. А я йду на пагорб, звідки відкривається вид на весь лиман. Вода сьогодні спокійна, виблискує на сонці.
Думаю про те, як швидко ми втрачаємо природні багатства і як повільно вони відновлюються. Моя бабуся розказувала, що в довоєнні роки риба в лимані аж кишіла, її черпали відрами. А зараз… хоча є надія.
Потім зателефонував моїй доньці Марійці, вона зараз на першому курсі біофаку:
– Доню, а ви з одногрупниками не хочете приїхати до лиману? Тут щойно випустили 28 тонн молоді риби!
– Тату, це ж супер! Ми якраз зараз вивчаємо водні екосистеми. Можемо дослідження провести, як приживеться молодняк.
І ось так, дивлячись на лиман, розумію: можливо, моя Марійка та її однолітки ще застануть ті часи, коли риба знову повернеться до нас у колишній кількості. І можливо, колись вона розповідатиме своїм дітям не тільки про те, як “раніше було багато риби”, але й про те, як люди цю рибу змогли повернути.
Дуже хочеться в це вірити. А поки що 28 тонн молодих мешканців поповнили Дністровський лиман. Рости велика, рибко, і не потрапляй у браконьєрські сіті!
